Чому і у який спосіб було проведено зміну Наглядової ради компанії?
У середині січня цього року, на нашу думку, сумнівно з правової точки зору, державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" провело процедуру заміни правління акціонерного товариства "Харківгаз". Нібито за рішенням наглядової ради, яка була сформована "Чорноморнафтогазом" з представників структур НАК "Нафтогаз України".
Сумнівно – тому що, по-перше, склад акціонерів АТ "Харківгаз" навіть на сьогодні залишається незмінним. Діючі акціонери нікому прав щодо зміни органів управління "Харківгазу" не надавали. Легітимний склад наглядової ради був обраний на загальних зборах акціонерів "Харківгазу" у 2021 році шляхом кумулятивного голосування та з терміном повноважень цього органу на 3 роки – тобто до 2024 року.
По-друге, змінити склад наглядової ради "Харківгазу" можна лише на загальних зборах акціонерів товариства, яких не відбулося. Тому самостійна зміна з боку ДАТ "Чорноморнафтогаз" складу наглядової ради суперечить закону України "Про акціонерні товариства".
При цьому, слід звернути увагу на те, що правильну процедуру "Чорноморнафтогаз" все ж розумів, зважаючи на те, що восени 2022 року державна компанія ініціювала скликання та проведення загальних зборів акціонерів "Харківгазу". Був озвучений ряд питань, зокрема, і питання щодо зміни наглядової ради товариства. Але оскільки "Чорноморнафтогаз" не надав ні представників для включення до складу наглядової ради, ні інших документів, які були необхідні для проведення загальних зборів акціонерів, ці збори так і не відбулись. І потім вже вони чомусь самостійно (без рішення загальних зборів акціонерів) змінили склад наглядової ради і прийняли рішення про зміну правління товариства.
А що це за компанія "Чорноморнафтогаз"? Чому вона взяла на себе такі повноваження?
Це дочірня компанія НАК "Нафтогаз України". Чому саме на неї були накладені ці корпоративні функції, сказати складно, оскільки основний вид діяльності цієї компанії – це видобуток газу. Тому, звичайно, дивно, чому вона приймає рішення щодо управління або створення органів управління у бізнесі розподілу природнього газу, адже це зовсім інша сфера газового ринку. Вона відрізняється від видобутку і з законодавчої точки зору, і з точки зору операційного управління.
Згідно останнього оприлюдненого звіту в ДАТ "Чорноморнафтогаз" працює 51 співробітник, а за даними сервісу youcontrol від’ємний власний капітал АТ ДАТ "Чорноморнафтогаз" за 2020 рік збільшився та станом на 01.01.21 року перевищив 12 млрд. грн., а непокриті збитки склали більше 12,9 млрд. Дані за 2021 перший рік компанія не оприлюднила. Тому виникають обґрунтовані сумніви щодо його спроможності забезпечити ефективне управління арештованими активами.
Чому, коли і як були арештовані акції "Харківгазу"?
Початок цієї історії датований травнем 2022 року. Тоді ухвалою Печерського районного суду міста Києва було арештовано корпоративні права 26 облгазів, у тому числі і АТ "Харківгаз", у рамках кримінального провадження Державного бюро розслідувань стосовно посадових осіб Міністерства енергетики України. Нібито вони завдали збитків державі у зв’язку з підписанням угод з облгазами, які передбачали сплату оренди за використання державних газорозподільних мереж у прив’язці до прийняття відповідного рішення з боку Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг (НКРЄКП). А саме - передбачити НКРЄКП цю оренду плату в тарифі відповідних облгазів. Ця норма договору, на мій погляд, є абсолютно обґрунтованою, оскільки діяльність з розподілу природного газу у нашій країні є ліцензованою, і, відповідно, НКРЄКП встановлює для облгазів відповідний тариф. Усі статті витрат передбачаються у цьому тарифі, і облгази не мають права використовувати тариф або статті розподілу цього тарифу на свій розсуд і так, як заманеться, а повинні чітко спрямовувати кошти, передбачені у тарифі на ті статті, на які вони закладені. У тарифі облгазів на той час і на сьогодні не було і немає такої статті, як сплата за оренду в користуванні газорозподільними мережами державної форми власності, що неодноразово було підтверджено рішеннями Верховного Суду України.
В травні, після арешту акції були передані Агенції з розшуку та менеджменту активів (АРМА),а потім вже було прийнято розпорядження Кабінету міністрів, яким арештовані акції були передані згадуваній мною державній акціонерній компанії "Чорноморнафтогаз".
Варто зауважити, що, поміж іншого, дуже дивно, чому акції були арештовані вибірково, не в усіх 100% акціонерів у рамках цього кримінального провадження, а накладені на певні пакети певних акціонерів. Наприклад, в умовного громадянина Петренка – арештували, а у громадянина Сидоренка – ні.
Так, на "Кіровоградгазі" було арештовано акції приватних акціонерів, але частка "Нафтогазу", яка складає 51%, - не арештована. Так само у "Сумигазу", частка 25%, яка належить "Нафтогазу", також не арештована.
На момент підписання цих угод у 2017 році ці компанії мали такий саме склад акціонерів, як і сьогодні, і тому виникає питання, чому до різних акціонерів застосовується різний підхід. І стосується це і юридичних осіб – власників акцій, і міноритарних акціонерів – фізичних осіб, акції яких заарештовані. Логіка і підхід у цій ситуації трохи дивні.
Чи зверталися ви до судів?
Кожен з етапів, про які я говорю, ми оскаржували у судовому порядку. На сьогодні всі ці справи перебувають у судах першої інстанції. Звичайно, оскаржено як арешт акцій, розпорядження Кабінету міністрів про передачу арештованих акцій "Чорноморнафтогазу", так і, безпосередньо, зміну органу правління товариства.
Які, на вашу думку, перспективи цих справ?
Справи перспективні, але це питання часу.
На сьогодні створено товариство, яке називається "Газорозподільні мережі України". Судячи з вже наявних публікацій, планується передача мереж облгазів до цієї структури, яка також входить до складу "Нафтогазу". І ми розуміємо, що якщо вони приймуть ліцензію на розподіл природнього газу на певній території, і газорозподільні мережі будуть передані у цю структуру, від акціонерного товариства "Харківгаз" як від газорозподільної компанії вже нічого фактично не залишиться. Адже здійснювати основний вид діяльності, не маючи ліцензії та газорозподільних мереж, буде неможливо. І це буде означати припинення існування компанії, як такої.
Тому ми апелюємо в тому числі до засобів масової інформації, щоб привернути увагу до цієї проблеми. Судячи з усього, "Харківгаз", "Дніпрогаз", "Кіровоградгаз" - це тільки початок. Судовий процес, а тим більше в умовах війни, займе певний час, і тому у нас є побоювання, що, коли ми дійдемо логічного завершення у цих справах, тих компаній, акціонери яких зараз борються за своє право власності, вже може не існувати.
А міноритарні акціонери компанії - це прості робітники, які розбудовували цю галузь в Україні. На початку і в кінці 90-х років вони скористалися своїм правом на приватизацію частки державного майна. І якщо у такий спосіб буде знищено фактично акціонерне товариство "Харківгаз", шкода, у тому числі, цих людей. Це ветерани газової сфери, дехто з них досі працює у компанії. І також виникає питання щодо трудових колективів, оскільки це доволі професійні та відчайдушні люди, які, ризикуючи власним життям, продовжують виконувати свої обов’язки. І це виникає велике занепокоєння, оскільки питання не стільки в трубі, скільки у простих людях, які за всім цим стоять.
У яких інстанціях ви оскаржуєте ці рішення?
У випадку з "Харківгазом" - це господарський суд Харківської області, де з боку акціонерів оскаржується зміна правління. Це окружний адміністративний суд міста Києва, але він зараз ліквідований, і справи передані у інший адміністративний суд. Сподіваємось, що він швидко розпочне роботу, і ці справи якомога швидше будуть призначені до розгляду.
Як ви оцінюєте судові перспективи справи ДБР, яка стосується стягнення плати за користування мережами?
Кримінальна справа порушена стосовно посадових осіб Міністерства енергетики України. Нібито вони, підписавши угоди у тій редакції, про яку ми казали, завдали збитків державі. При цьому, починаючи з 2018 року, Генеральною прокуратурою в інтересах Фонду державного майна була ініційована конкретно у відношенні "Харківгазу" справа про стягнення збитків у розмірі трохи більше 40 мільйонів гривень – саме як плату за оренду при користуванні державними розподільними мережами. "Харківгаз" пройшов усі інстанції: і суди першої інстанції, і апеляційні, і касаційні, і, зрештою, Верховний суд у 2021 році підтвердив законність рішень нижчих інстанцій. Було встановлено, що "Харківгаз" не порушував чинного законодавства, укладаючи цю угоду з Міністерством енергетики, що предмету і підстав для стягнення будь-яких коштів з товариства, як збитків державі, немає, і Генеральна прокуратура, відповідно, програла ці судові справи.
На сьогодні та кримінальна справа, яку розслідує ДБР, – це фактично калька з тієї судової справи, яку Генеральна прокуратура програла АТ "Харківгаз" в 2021 році.
Тому фактично правовідносини є аналогічними, і, я вважаю, що при розгляді вже кримінальної справи щодо посадових осіб Міністерства енергетики суд повинен буде також врахувати ті висновки, які були зроблені у рамках господарсько-процесуальних спорів між Генеральною прокуратурою і "Харківгазом".
Слухаючи цю складну і заплутану історію, виникає одне питання: як ви гадаєте, чому уряд пішов шляхом порушення кримінальної справи, арешту корпоративних прав і сумнівну зміну наглядових рад замість націоналізації? Адже такий шлях значно складніший…
Розпорядження Кабінету міністрів про передачу арештованих акцій "Чорноморнафтогазу" звучить так: "Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні у виняткових випадках". Тобто навіть сам уряд визнає, що ця ситуація є винятковою [посміхається].
Я можу тільки розмірковувати з цього приводу, але вважаю, що тут наклалося і питання війни, і, можливо, бажання держави взяти під контроль критичну інфраструктуру. Але що стосується саме "Харківгазу", хочу сказати, що з боку наших героїчних працівників робилося усе для захисту інтересів мешканців Харківської області. Зокрема, восени минулого року після деокупації значної території Харківської області. І будь-яких нарікань з боку органів державної влади, міської адміністрації на дії "Харківгазу" не було. Навпаки, багато хто з працівників акціонерного товариства був нагороджений державними відзнаками за героїчне виконання своїх обов’язків. Тому говорити, що в цьому рішенні була якась логіка через те, що хтось не справлявся з функцією газопостачання мешканцям Харківської області – неможливо.
Можна розмірковувати про те, що справа полягає у дуже складній структурі газорозподільчих мереж "Харківгазу". Це унікальна компанія, оскільки більша частина газорозподільних мереж на території Харківської області – не державні, а належали на праві приватної власності юридичним або фізичним особам. Тому, можливо, такий шлях обраний для того, щоб усі мережі передати новоствореній компаній – "Газорозподільні мережі України", оскільки у іншому випадку, якщо говорити про націоналізацію або розірвання договору експлуатації газорозподільних мереж державної форми власності, не вдалось би отримати повний контроль над усією газорозподільною системою Харківської області. Але це лише припущення.
Якими будуть подальші дії "Харківгазу"?
Наші подальші дії можуть бути тільки в рамках чинного законодавства та тієї суспільно-політичної ситуації в країні, яка склалася у зв’язку з війною. Це - суди, підключення засобів масової інформації до висвітлення цієї проблематики, і, звичайно, звернення до наших європейських партнерів. Ті процеси, які зараз відбуваються, є доволі тривожними у глобальному масштабі: від основ права приватної власності в країні до нашого шляху до повноцінного членства у Європейському Союзі і дотримання тих регламентів та вимог, які існують в європейському управлінні газовою галуззю.
А чому ви вважаєте, що поточна ситуація загрожує європейській перспективі України?
На сьогодні можна вести мову про те, що відбувається поступове згортання реформування газового ринку України, яке було передбачено і Третім енергопакетом, і законом України про ринок природного газу. Це відбувається з початку 2020 року. А війна, на мій погляд, стала каталізатором процесів прискорення концентрації газового ринку в Україні.
Зараз фактично поза межами структур НАК "Нафтогаз України" залишається тільки такий напрямок діяльності, як розподіл природнього газу. Все інше: видобуток, транспортування, продаж природного газу промисловим та фізичним споживачам – вже сконцентровано під вивіскою "Нафтогазу".
Ті зобов’язання щодо анбандлінгу, які у свій час наша держава брала перед європейськими партнерами, вже відходять. Протягом більш ніж п’яти років велися розмови про те, що ринок природного газу треба зробити прозорим, а тепер за менш ніж 2 роки ці реформи згорнули.
При всьому цьому, слід наголосити, що, на мою думку, у найближчий час після нашої перемоги у війні на нас, звичайно, чекає процес інтеграції у Європейський Союз, і постане питання відбудови країни, інвестицій, у тому числі - європейських партнерів у газову сферу. І якщо подивитися на крок вперед, це, звичайно, викликає велике занепокоєння, адже з такими підходами інвестувати у критичну інфраструктуру держави буде складніше.
До того ж, негативним дзвіночком є те, що голова наглядової ради "Магістральних газопроводів України", яка була незалежним іноземним представником, подав у відставку, не погоджуючись з певними процесами, які відбуваються у цій сфері.
До того ж, негативним дзвіночком є те, що голова наглядової ради "Українських магістральних мереж", який був незалежним іноземним представником, подав у відставку, не погоджуючись з певними процесами, які відбуваються у цій сфері.
Хто, на вашу думку, виграє від тієї ситуації, що склалася?
Точно не українська держава, нехай це навіть прозвучить дуже голосно. Це не додає цивілізованості, зрозумілості тим процесам, які відбуваються в управлінні критично важливою газовою сферою.
А виграє той, хто отримує контроль. Ми з вами бачимо цю компанію – "Газорозподільні мережі", яка входить до складу "Нафтогазу". Для чого це робиться: поживемо - побачимо.
Облгази існують для безперервного та безперебійного постачання газу споживачам, щоб ця послуга надавалася якомога дешевше і оптимізованіше. І я думаю, якщо дійде до етапу видачі ліцензії на розподіл природного газу на території Харківської області з боку НКРЄКП тим же "Газорозподільним мережам України", тригером буде встановлений тариф. І стане зрозуміло, чи буде краще українським споживачам від тих процесів, які відбуваються. І ця відповідь буде набагато зрозумілішою, ніж позиція акціонерів компанії.
Тетяна Стежар
