Президент України Володимир Зеленський натякнув, що протягом 2025 року Путін може розмістити війська на території Білорусі та втягнути її в російсько-українську війну. Радше за все, він має на увазі, що рівень контролю над Білоруссю для Путіна зростає, і Лукашенку вже просто не буде, куди подітися, як максимально підтримувати свого "союзника" в будь-яких його авантюрах.
Зокрема це не виключає введення російських контингентів на територію Білорусі під виглядом навчань (нагадаю, проведення навчань "Захід – 2021" дозволив росіянам сконцентрувати свої сили в Білорусі і потім напасти на Україну з півночі), розміщення військ на білоруському кордоні з Литвою, Польщею, Україною, посилення міграційного тиску на країни Європейського союзу...
Тобто, з одного боку, це створює загрози для України. Адже ми не очікуємо повторного наступу з півночі на Київщину, Чернігівщину чи Рівненщину. Однак такий варіант виключати не можна, тому Сили оборони України максимально укріплюють кордон.
З іншого боку, лукашенківська Білорусь – це такий собі "таран" Росії проти Європейського союзу, проти НАТО. Кремль цілком спроможний спровокувати агресію проти європейських країн. Причому вона може бути як гібридна, так і пряма військова – проти тієї ж Польщі чи Литви.
Навіщо? Логіка російського диктатора нам не відома, але, приміром, так Росія може спробувати відвернути увагу міжнародної спільноти від того, що робить в Україні.
Якщо буде якась хоч невелика збройна сутичка між Білоруссю чи російськими військами з Білорусі на польському чи литовському кордоні, вся увага НАТО і країн ЄС зосередиться в цих місцях. І відповідно, допомога Україні може значно зменшитися.
Ми це бачили на прикладі тих подій, які відбувались в Ізраїлі після жовтня 2023 року. Більшість світових медіа і політиків зосередили свою увагу на питаннях на Близькому Сході. І Україна недоотримувала навіть обіцяні обсяги озброєння.
І ще один момент – ризики вже для самих білорусів. Існує ймовірність, що Путіну знадобиться військова допомога. І оскільки він вже залучає північнокорейських солдатів, так само він може залучати і білоруських. Особливо, зважаючи, що в новій партнерській угоді між РФ та Білоруссю є пункт про "напад на одну з країн", який вважатиметься "нападом і на іншу".
У Путіна є дуже багато важелів випливу на Лукашенка для того, аби він, коли буде потрібно, ухвалив те рішення, яке вигідне Кремлю. А якщо Лукашенко якимось чином не захоче виконувати волю Кремля, у Путіна завжди є можливість прибрати білоруського диктатора і поставити когось більш лояльного до себе. Або взагалі анексувати цю територію.
Ми не знаємо, які пропозиції до Лукашенка лунатимуть з боку Путіна. Наприкінці минулого року ми всі бачили, як до Лукашенка неформально їхали представники різних країн європейських, дипломати. Думаю, у них було певне сподівання, що Лукашенко напередодні так званих президентських виборів випустить політв’язнів, може, зменшить тиск на білоруське суспільство…
Але Лукашенко себе очікувано перепризначив, а ніяких серйозних змін не відбулося.
Європейці, звісно, не визнають це "переобрання". І Лукашенку, в принципі, нічого не залишається, як тісніше співпрацювати з Кремлем. В якийсь момент він може повністю перейти на його бік. Взагалі Лукашенко - це витривала і хитра політична тварина. Але якщо його заженуть у кут, в якому буде невеликий набір опцій, він буде вважати, що вигідніше інтегруватися з Росією.
Ярослав Чорногор, директор програми "Російські та білоруські студії" аналітичного центру "Українська призма"
