Під час прес-конференції в Хельсінкі минулого тижня журналіст AP Джонатан Лемайр запитав президента Володимира Путіна, що американський лідер Дональд Трамп сказав йому про можливість визнання анексії українського Криму. Перед самою зустріччю в столицю Фінляндії, а також впродовж всієї передвиборчої кампанії нинішній президент США допускав, що може змиритися з російською окупацією півострова, який належить Україні. Минулого місяця у Квебеку на саміті G7 Трамп нібито сказав іншим лідерам, що Крим належить Росії, тому що там всі розмовляють російською мовою.
Тож у Хельсінкі Путіну не лишалося нічого іншого, як повторити позицію американського президента: «Позиція президента Трампа щодо Криму добре відома, і він жорстко на ній наполягає. Він продовжує стверджувати, що це незаконна анексія». Трамп же після зустрічі і слова не сказав про Україну чи Крим.
Читайте такожWashington Post: Трамп говорить про Крим словами Путіна
Про це на сторінках American Interest нагадує колишній помічних Держсекретаря США з питань демократії, прав людини і праці Девід Крамер, який працював у часи президентства Джорджа Буша-молодшого. Він вказує на те, що згодом Москва також оголосила, що президенти двох країн і їхні помічники все ж обговорювали Україну. Під час розмови з Трампом за зачиненими дверима Путін запропонував провести так званий «референдум» на окупованих частинах Донбасу. Але про що це був би «референдум»? Про незалежність? Автономію? Про приєднання до Росії? Це так і лишилося незрозумілим.
Автор нагадує, що у Вашингтоні швидко заявили, що відкидають ідею Путіна про «референдум», який би в будь-якому разі був «нелегітимним». Крамер наголошує, що США повинні чітко дати зрозуміти Путіну, що йому не вдасться влаштувати черговий «референдум» на кшталт того, яким він виправдовує анексію Криму.
До повалення режиму Віктора Януковича і вторгнення Росії в 2014 році Україна була мирною країною. Там не було жодних сепаратистських рухів, не було ніяких загроз для громадян включно з російськомовними. Але російські чиновники і пропагандисти вигадали все це після Євромайдану і втечі Януковича в Росію. Екс-дипломат наголошує, що не було жодних загроз для жителів Донбасу і Криму після революції в Києві. Загрози з’явилися лише тоді, коли російські війська і найманці перетнули український кордон, щоб організувати нібито «сепаратистські» рухи в Донецьку і Луганську. Але до того моменту ніяких таких рухів у цих містах не існувало.
Читайте такожThe Atlantic: Росія надзвичайно слабка, але Путін умисне вдає її силу
У Путіна було багато причин для дестабілізації України після революції на Майдані. Він боявся, що в разі успіху революціонерів, які вимагали придушити корупцію і приєднати країну до євроатлантичних інститутів, росіяни можуть захотіти того ж. Саме тому, як постановив Міжнародний кримінальний суд у листопаді 2016 року, спалахнув «збройних конфлікт між Росією і Україною». Автор наголошує, що на Донбасі триває зовсім не «громадянська» війна, як це намагаються піднести в Москві.
Крамер нагадує про жертв війни і про санкції проти Росії, які запровадили США і Європа з вимогою повернути під контроль Києва всі українські суверенні території. Екс-дипломат зауважує, що адміністрація Дональда Трампа заслуговує похвали за те, що надала Україні летальну зброю включно з протитанковими ракетними установками, щоб українські війська могли захистити свою країну від подальшої російської агресії. Барак Обама не наважувався це зробити. В минулу п’ятницю Пентагон оголосив, що виділив додаткові 200 мільйонів доларів на військову допомогу Україні. Ці гроші підуть на «тренування, обладнання, консультації з метою підвищити оборонні можливості української армії». І це похвально.
Але Крамер звертає увагу на слова посла Росії в США Анатолія Антонова, який заявив, що під час зустрічі в Хельсінкі «українська проблема не була центральною» для Трампа і Путіна. І це не правильно, на думку екс-дипломата.
Трамп повинен був чітко заявити Путіну в фінській столиці, що поки він не почне поважати Україну як суверенну і незалежну державу, поки не виведе всі свої війська і маріонеток з українських територій, йому не варто чекати на нормалізацію відносин зі США. І в Білий дім його запрошувати ніхто не буде. Більше того, навіть після вирішення українського питання лишаються проблеми з російською підтримкою режиму Башара Асада в Сирії і втручанням у американські вибори.
А замість цього Путін був єдиний, хто загадав про Україну під час прес-конференції в Хельсінкі, а потім Трамп ще й запросив його у Вашингтон. Можна лише сподіватися, що Україну не кинули під потяг.
