У статті під назвою «Потрібна гаряча лінія», що опублікована на сайті Die Zeit, Матіас Насс пише про те, що уряд ФРН і НАТО можуть зробити для поліпшення кризової комунікації.
Добре, що на вихідних в московському аеропорту французький президент Франсуа Олланд зустрівся з Володимиром Путіним. В останні місяці Захід ставився до російського президента, як до ізгоя, аж до відкритої зневаги на саміті G-20 в Брісбені.
Після російської агресії проти України, така поведінка є цілком зрозумілою. Але при вирішенні конфлікту вона нікуди не приведе.
На Заході побоювання з приводу ескалації є, перш за все, у політиків у сфері безпеки і військових, особливо у тих, які ще добре пам'ятають холодну війну. Невже ми дійсно повертаємося до того часу? питають вони розгублено. Чи ризикуємо ми втратити те, що отримали після падіння Берлінської стіни: партнерство з Росією? І ким же сьогодні є Росія, якщо вона вже не партнер? Противником? Знову ворогом?
Або, іншими словами, Наскільки небезпечним є мовчання, яке зберігає Захід по відношенню до Москви після анексії Криму?
Міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайєр стурбований цим «станом безконтактності». Тому на зустрічі міністрів закордонних справ НАТО в Брюсселі минулого тижня він запропонував створити новий орган для комунікації з Росією в умовах кризи.
Міністра закордонних справ Німеччини турбує те, що для кризових сценаріїв - нещасних випадків, непорозумінь, особистого свавілля - більше немає певного плану дій. Тому НАТО потребує механізмів за зразком класичної «гарячої лінії». Без такого механізму Альянс ризикує опинитися в періоді, який був ще до холодної війни.
Штайнмайєр у Брюсселі отримав підтримку не тільки своїх колег, але й головнокомандуючого силами НАТО, генерала ВПС США Філіпа Брідлава.
Хтось може заперечити, що Рада Росія-НАТО вже існує. Але це просто політичний орган. Те, що пропонує Штайнмайєр, - технічна кризова комунікація. Крім того: Рада Росія-НАТО, що наче створена для вирішення конфлікту в Україні, насправді, не проводить засідань. Протягом кількох тижнів усі намагання федерального уряду скликати нараду були безрезультатними.
За чутками, їх блокують, перш за все, країни Балтії. Вони побоюються поступок Заходу за рахунок їх безпеки. Але зустрічі також блокують американці. «Ми можемо з радістю зустрітися, якщо росіяни попросять», аргументують вони; але росіяни не просять.
Новий генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберг хотів би відновити переговори з Росією. Норвежець - не прихильник крайніх заходів, як його попередник, датчанин Андерс Фог Расмуссен.
Зупинка президента Франції Франсуа Олланда в московському аеропорту показує також, що не тільки федеральний уряд Німеччини вважає ізоляцію Росії небезпечною. Володимир Путін також дав зрозуміти, що йому хотілося б уникнути подальшої ескалації конфлікту.
Тобто, повернення до часів холодної війни бути не повинно. Але щоб цього не сталося, обидві сторони повинні підтримувати канали для переговорів відкритими або створювати нові.
Просто чекати дії санкцій - це не політика. Як нещодавно написала газета «Washington Post»: «Ми не починали цей конфлікт. Але ми можемо вжити заходів, щоб суттєво підвищити шанси на його закінчення».
