Путін вірогідно бере приклад з Си Цзиньпіна / Kremlin.ru

Після двох десятиліть свого правління президент Росії Володимир Путін демонструє, що хоче лишитися при владі у найближчому майбутньому. Але, делікатно змінюючи уряд своєї країни, щоб це зробити, він, вірогідно, дивиться на приклад за Алтайськими горами. В Китаї його близький союзник Си Цзиньпін зміг провернути узурпацію влади з очевидною легкістю.

В 2018 році китайський лідер скасував обмеження термінів перебування на чолі країни, щоб розчистити собі шлях до довічного правління. Цей процес, швидше за все, пройшов через внутрішнє політиканство в Комуністичній партії. Однак, країні рішення представили вже як доконаний факт, - пише CNN. З того часу партія ще більше згуртувалася навколо Си Цзиньпіна, посилюючи пропаганду про нього й наділяючи його ще більшою кількістю титулів включно зі «народним лідером». До цього часу лише Мао Цзедуна називали так.

Читайте такожThe Economist: Як Путін збирається правити Росією вічно

Відео дня

З іншого боку Путін вже зіштовхнувся з міркуваннями, як йому досягти бажаного. Його обмін ролями з Дмитром Медведєвим, який дав йому додаткові 8 років в президентському кріслі в 2012 році, спричинив вуличні протести. Можна очікувати, що будуть нові акції після останніх новин. Також ходять плітки про потенційне невдоволення російських політиків найвищого рангу, а також опір опозиційних партій й діячів, які, на відміну від Китаю, в Росії досі існують.

Після того, як лідери обох країн зміцнили свою владу в 2010-х роках, Росія й Китай почали все більше зближуватися. Цьому сприяла геополітика, але також силі особисті відносини між російським й китайським правителями. Путін розвернувся до Си Цзиньпіна як до противаги тиску США й Європи після анексії українського Криму. У свою чергу, китайський лідер був радий зарахувати Росію до своїх союзників на тлі розширення китайського впливу в західному напрямку через проект «Єдиного поясу».

Читайте такожBloomberg: У Росії є причини боятися союзу з Китаєм, в який її тягне Путін

Окрім цього амбітного інфраструктурного проекту Китаю, Росія також прийняла технологічного гіганта компанію Huawei, якій доводиться мати справу з тиском Вашингтону через занепокоєння в сфері безпеки. Багато американських союзників внесли її в «чорний список». Рішення віддати Huawei великий контракт на побудову мережі 5G в Росії з’явилося на тлі переходу Москви до надзвичайно контрольованого інтернету в китайському силі для придушення свобод й інакомислення. В інтерв’ю минулого року Си Цзиньпін назвав Путіна «найкращим і найщирішим другом».

Але попри те, що китайська модель може здаватися Путіну й більшості автократів привабливою, вона все ж має недоліки. Си Цзиньпін зрозумів, що абсолютна влада приносить також абсолютну відповідальність й вину. Минулого року викликів для Китаю побільшало, так само як і тріщин на фасаді його лідера. Антиурядові протести в Гонконзі, торговельна війна зі США й зростання цін на свинину стали великими випробуваннями для Си Цзиньпіна. І з жодним з них він не впорався добре. Були ознаки того, що він це зрозумів. В жовтні КНР відзначала 70-ту річницю свого заснування. Й державні ЗМІ говорили, що це хороша нагода для народу «назавжди запам’ятати труднощі нового Китаю, а також процес напруженої боротьби». Мета в тому, щоб надихнути «все суспільство енергійно співати головну мелодію похвали нового Китаю й боротьби за нову еру». Так писало видання Сіньхуа.

Читайте такожWashington Post: Китай і Росія намагаються зробити світ безпечнішим для диктатури

Втім, здатність Си Цзиньпіна контролювати інакодумство значно перевищує можливості Путіна. Очоливши Комуністичну партію, він зміцнив внутрішню дисципліну, використовуючи антикорупційну кампанію для викорінення поганих акторів й переслідування потенційних конкурентів. У нього також є колосальний апарат пропаганди для зміцнення підтримки в скрутні часи. Не існує жодної опозиції за межами китайської Компартії, навіть шансу, що хтось такий з’явиться без радикальної зміни того, як функціонує Китай.

Попри всю свою спритність в політичному іміджмейкерстві й пропаганді, Путін все ж керує країною, яка не настільки централізована й могутня, як Китай. Російська «демократія» надзвичайно недосконала. Але її інститути створюють потенційні можливості для критики Путіна й його політики, для побудови бази для протистояння йому. В Росії досі є нечисленні незалежні ЗМІ, які, щоправда, діють під інтенсивним тиском держави. Навіть державна преса не під таким жорстким контролем, як в Китаї.

Читайте такожWashington Post: "Жахливі десяті" закінчились, але двадцяті можуть бути ще гірші

Си Цзиньпін вже мав справу з головними викликами, які в умовах слабшої системи чи слабшого лідера вже б підірвали його амбіції отримати все більшу владу. Тож є причини вважати, що він зможе пережити й ще кілька завдяки його контролю над Компартією й її міцним контролем над усіма аспектами урядового й суспільного дискурсу.

Звісно, останні перестановки у владі, які організував Путін, можуть бути націлені на здобуття такої ж влади, яка є у Си Цзиньпіна. Він незмінно керує Росією вже 20 років. І щоб усунути його, знадобляться титанічні зусилля чи багато років підготовки. За цей час він може завершити будівництво системи тотального контролю за прикладом свого китайського союзника. Наразі, однак, Путіну потрібно бути обережним з його мріями перенести китайську модель в Москву.