Президент Росії Володимир Путін й лідер Китаю Си Цзиньпін стали найбільш могутніми авторитарними правителями за багато десятиліть. Тепер складається враження, що вони збираються закріпити за собою цю роль назавжди.
Про це пише Associated Press, нагадуючи про те, як президент Росії оголосив про намір змінити конституцію, щоб вона дозволила йому зберігати контроль над країною після завершення його поточного президентського терміну в 2024 році. І це рішення дуже перегукується з вчинком Си Цзиньпіна в 2018 році, який прибрав з конституції положення про обмеження терміну роботи глави держави.
Читайте такожThe Economist: Як Путін збирається правити Росією вічно
Таким чином вони зможуть ще багато років очолювати дві головні сили, які часто конфліктують з Вашингтоном й Заходом через різні причини: від економічного шпигунства до зовнішньої політики й прав людини. Поведінка обох відображає їхнє бажання відродити «колишню велич» своїх країн після надуманого «приниження» з боку Заходу. Лідери Росії й Китаю фактично уособлюють тенденцію приходу автократів по всьому світу: від Угорщини до Бразилії й Філіппін.
Однак, Пекін і Москва на різних рівнях, якщо подивитися на їхні методи впливу на міжнародні події. Китай покладається на економічну силу й розвиток армії, а Росія – через бажання вплутуватися в конфлікти, такі як війна в Сирії, а також через спроби впливати на чужі вибори, поширення дезінформації й кібератаки.
Путін переконаний, що Росія стала найбільш могутньою з часів завершення Холодної війни, зокрема, в таких регіонах як Близький Схід. Про це сказав Рамон Пачеко Пардо з кафедри європейських й міжнародних досліджень Королівського коледжу в Лондоні.
«Отже це чудовий час, щоб лишатися при владі й використовувати цю владу», - пояснив він.
Читайте такожCNN: Путін хоче повторити успіх лідера Китаю, але він не настільки в безпеці
Наскільки великий виклик кидають Путін й Си Цзиньпін західним моделям, цінностям й багатосторонній демократії, залежить від того, з якого боку дивитися. Китайсько-російська модель надихає на повторення її в малих і великих країнах. Приміром, президент США Дональд Трамп хвалив лідерів Росії й Китаю, хоча американська сторона якраз змагається з цими країнами за економічне й стратегічне домінування.
Китай виставляє авторитарну модель як таку, що забезпечує стабільність й політичну послідовність. І нібито це привело країну до статусу другої найбільшої економіки світу й допомогло вивести з критичної бідності 700 тисяч людей. Багато росіян підтримують Путіна за те, що він конфліктує із Заходом.
«Політичне змагання між різними системами управління у світі – це не новина. Гадаю, нам потрібно почуватися впевненими у наших принципах, цінностях, нашій системі управління», - сказав посол ЄС в Китаї Ніколя Шапюї.
Читайте такожGlobe and Mail: Путін може продовжувати свої авантюри завдяки «газопровідній» політиці
У свою чергу, професор Гонконгського університету наук і технологій Девід Цвейг зауважив, що Путін і Си Цзиньпін відображають схильність авторитарних лідерів триматися за владу якомога довше й «померти на своїй посаді».
«Мало хто з авторитарних лідерів віддають владу, будучи завжди переконаними, що лише вони можуть врятувати країну. Це також служить моральним виправданням для їхнього голоду до влади», - пояснив Цвейг.
