Не винен. Не винен. В Сенаті США, як і в багатьох сферах життя, страх все вирішує. Пригадати лише осінь 2002 року, а саме період за кілька тижнів до важливих середньострокових виборів, коли рішення про дозвіл використовувати військову силу проти Іраку був винесений на голосування. Через рік після терактів 11 вересня сотні членів Палати представників і Сенату мали постати перед виборцями в країні, травмованій тероризмом.
Сенатор Патті Мюррей, поміркована демократка зі штату Вашингтон, досі пам’ятає «страх, який домінував у Сенаті перед війною з Іраком».
«Тоді можна було це відчути. І зараз теж відчутний страх», - сказала вона New York Times, натякаючи на республіканців у Сенаті.
Читайте такожWashington Post: Трампа виправдали, але скандалу навколо України ще не кінець
Для тих американців, які з самого початку ставили під сумнів мудрість іракської війни, їхнє відчуття ізоляції не дуже відрізнялося від самотності, яку в 1950-х переживав сенатор Герберт Леман. Він виступив проти демагогії Джо МакКарті й потім поплатився тим, що дуже багато колег відвернулися від нього. Так само почувався і сенатор Джорж МакГорвен, коли оголосив свій ранній протест проти В’єтнамської війни, за що у Конгресі його назвали зрадником.
Історія, безумовно, вчить, що коли йдеться про інстинкти, які керують людьми, у страху немає суперників. Будучи головним керівником процесу імпічменту в Палаті представників, Адам Шифф нагадав слова Роберта Кеннелі про те, що «моральна сміливість більш рідкісний ресурс, ніж мужність на полі битви». Граючи на страху, лідер більшості в Сенаті Мітч МакКоннелл добивався швидкого розгляду імпічменту проти президента Дональда Трампа, щоб привернути якомога менше уваги до процесу. Репортери, які зазвичай вільно ходять на Капітолійському схилі, були відрізані в окремий сектор, мов худоба. МакКоннелл наказав обмежити кількість місць, де можна було поставити телевізійні камери в палаті Сенату. Щоб в кадрі були тільки республіканці і щоб не було видно, скількох сенаторів немає.
«І як це всі ці сенатори можуть ходити, якщо вони такі безхребетні?» - сказав один з присутніх журналістів.
Читайте такожWashington Post: Республіканці повторюють брехню Росії про Україну, але чому?
Страх – це спосіб змусити людей прогнутися. Пізно увечері четвертого дня розгляду імпічменту Шифф сказав Сенату: «CBS News повідомило вчора, що довірена особа Трампа розповіла про те, як республіканських сенаторів застерегли: «Проголосуйте проти президента і поплатитеся головою»». Реакція республіканців була миттєва й жорстка. Кілька з них стогнали, протестували й бурмотіли: «Це не правда». Але так чи інакше, Шифф точно зачепив болючий нерв. Правда болить.
Звісно, республіканцям в Сенаті подобається те, що пропонує їм Трамп. Але віце-президент Майк Пенс може дати їм таких же суддів, таке ж скорочення податків, такі ж атаки на права працівників і довкілля. Тому навряд чи це була та причина, чому хор республіканців так яро скандує «Не винен!». Для тих конгресменів обох палат, які вчепилися за своє крісло, страх – головний стимул. Вони бояться, що Трамп може дати їм прізвисько на зразок «в’ялий Джеб» чи «брехливий Тед». Або ж що він може написати в Twitter про те, що вони нелояльні. Або, що найгірше, він може приїхати в їхній штат з кампанією проти них під час праймеріз республіканців. Вони бояться питань: «Чи ведучий Fox буде атакувати мене? Чи рупори на радіо будуть мене переслідувати? Чи тролі на Twitter скерують своїх послідовників проти мене?»
Читайте такожForeign Policy: Україна розчинилася в тумані американського імпічменту
Видання пише, що в приватних розмовах республіканці визнають, що президент Трамп нерозумний і непридатний для своєї роботи. Вони визнають, що він бреше й що всі його дії були неправильні. Вони знають, що цей президент зробив таке, що Річарду Ніксону й не снилося. Й вони знають, що ще більш переконливі докази вийдуть на світло.
«Боляче спостерігати за психічними вивертами, до яких вони вдаються для виправдання своєї позиції на голосуванні. Вони кажуть, що виклик свідків буде означати початок нескінченного розгляду. Вони кажуть, що вже склали свою думку, тому навіщо потрібні нові докази? Вони кажуть, що звинувачення проти цього президента призведуть до імпічменту наступного, ніби кожен президент намагається продати нашу національну безпеку за найвищою ціною», - пише видання.
Читайте такожТрамп відреагував на провал імпічменту роликом про своє вічне президентство (відео)
Республіканці відверто кажуть, що бояться. Люди хочуть думати, що борються за правду. Але історія не милостива до політиків, які не можуть уявити гіршу долю, ніж програш на наступних виборах. Сенатор Мюррей сказав у 2002 році: «Ми можемо діяти, як нам диктує страх, або ми можемо лишитися вірними нашим принципам». На жаль, у цьому Сенаті страх сказав своє слово. У листопаді американський народ скаже своє.
