Приблизно 15 років тому президент Єврокомісії Романо Проді запропонував бачення Європи, оточеної "кільцем друзів". Його слова досі не застаріли. Хоча сьогодні континент оточений царями, султанами й імператорами, які грають в безжальні ігри з ЄС.
Читайте такожРосія зможе налагодити відносини з ЄС, тільки виконавши Мінські угоди - БоррельПро це пише Politico, додаючи, що на горизонті вимальовується новий конфлікт з президентом Росії Володимиром Путіним. Турецький президент Раджеп Таїп Ердоган переписує мапу східного Середземномор'я. Лідер Китаю Си Цзиньпін розширює свій вплив на Балканах. А крім того є ще й президент США Дональд Трамп, який називає ЄС "майже таким же лихим, як і Китай, тільки меншим".
Реакцією союзу стало перезавантаження 70-річного консенсусу, заснованого на мирі, правилах і торгівлі. Однак, цього разу він визнав, що повинен стати глобальним гравцем. Президент Єврокомісії Урсула Фон Дер Ляєн назвала свою команду "геополітичною". Високий представник ЄС з закордонних справ Жозеп Боррель закликав Європу вивчити "мову сили". Президент Європейської Ради Шарль Мішель сказав: "Європа повинна стати гравцем, а не полем для ігор".
Але як саме Європа перетворить ці метафори в реальність лишається не зрозумілим. Як це завжди буває в Брюсселі, відповіді повинні мати форму політичних інструментів, процедур й механізмів. Чиновники стверджують: якщо ЄС повинен стати гравцем, тоді йому потрібен сильніший євро, більш тверда торговельна політика й армія. В своїй промові про стан союзу Урсула Фон Дер Ляєн підтримала ідею відмовитися від принципу одностайності на користь принципу більшості у процесі ухвалення зовнішньополітичних рішень. Таким чином, ЄС стане більш гнучким і зможе діяти швидше, коли потрібно, наприклад, ухвалити санкції.
Читайте такожSueddeutsche Zeitung: У ЄС мало можливостей покарати ЛукашенкаАле хоч такі інновації важливі, вони пропускають повз увагу потребу глибших перетворень. ЄС не потрібні нові інструменти. Йому потрібне нове мислення, стратегічні рефлекси і характер "гравця". Він повинен зрозуміти, що така нова роль насправді означає: екзистенційно й морально, - а також почати мислити в такий спосіб.
Нажаль, існує не багато доказів того, що такі зміни насправді відбуваються. Брюсселю важко відпустити своє старе уявлення про себе, згідно з яким він не гравець, а арбітр, відповідальний за дотримання міжнародних правил, подібно до ООН. Деякі політики, схоже, вірять, що Європа стане глобальною силою просто ставши більш потужним арбітром, який роздає більше "червоних і жовтих карток" порушникам.
Саме це ЄС робить Білорусі зараз або коли бразильський автократ Жаїр Болсонару не може загасити пожежі в лісах Амазонки. Якщо це все, що ЄС може виставити проти своїх автократичних опонентів, тоді він плекає порожні ілюзії. Останні чотири роки європейські лідери намагалися повчати Трампа, але безуспішно. Він розв'язував торговельні війни, запроваджував санкції й погрожував вивести США з НАТО, розірвавши трансатлантичні відносини.
Читайте такожForbes: "Північний потік-2" не помре, і війна в Україні може пояснити причинуВсі покарання, запроваджені проти Росії, не стримують Путіна, який переслідує свої інтереси без озирання на європейські докори. Історія про отруєння опозиціонера Олексія Навального військовою отрутою "Новачок" довела це. Європа так само безсила, коли йдеться про те, щоб не дозволити Китаю просувати свої політичні й економічні цілі. Китайський народ не прийме "інструктаж" з прав людини, - сказав Си Цзиньпін європейським політикам під час віртуального саміту минулого місяця.
"Напевне, немає нічого дивного в тому, що європейські методи стають все більш нерелевантними. Зрештою, коли правила втрачають своє значення, кому потрібні арбітри?", - пише видання.
Для прикладу можна розглянути історію понтифікату в Римі у часи Середньовіччя. Як і ЄС сьогодні, кожен Папа Римський в ті часи розглядав зовнішню політику як спосіб підтримувати універсальні для всіх правила, стандарти й правду. Аж раптом з'явилося водночас кілька таких Пап Римських. Після Реформації в Європі з'явилося кілька трактувань цих універсальних правил.
Зрештою, європейські королі відсунули Папу Римського на другий план, припинили сперечатися про правду (кожен визначав її на своїй території сам), і почали змагатися лише за глобальний вплив, престиж і багатство.
"Скільки дивізій є у Папи Римського?" - якось уїдливо сказав Йосип Сталін британському прем'єру Вінстону Черчиллю через 4 століття після того.
"Саме це й означає "бути гравцем": спуститися з гори й зрозуміти, що ти не особливий, що ти - лише одна з багатьох суверенних сил, яка бере участь у земній сутичці за територію, доступ до технологій, інфраструктури, природних ресурсів, багатства, за домінування й вплив", - пише видання.
Папа Римський, як виявилося, не був здатен стати гравцем. Його політичне значення занепало. Але ЄС не повинен повторити цю долю. Європа не зможе врятувати світ від неліберальності, хаосу і шкоди з вини повсталих автократів. Але оточена ними вона повинна принаймні врятувати себе, щоб, можливо, одного дня знову розширити межі свого ліберального королівства.
Читайте такожУкраїні потрібен покроковий план для якнайшвидшого членства в ЄС – ЗеленськийНа відміну від арбітрів, гравці можуть мати свої інтереси й стратегії, щоб захистити їх. Вони можуть і навіть повинні зробити все, щоб досягти цих цілей. Найкраще те, що гравці можуть бути егоїстами. ЄС може просто сказати, що у нього немає можливості ризикувати конфліктом з Росією на території її "близького зарубіжжя" без виправдання чи пояснення. Або, як говорив екс-президент Франції Валері Жискар д'Естен у 2002 році, Європа повинна десь закінчуватися, наприклад, на кордонах ЄС з Білоруссю чи Туреччиною. Вона не повинна переслідувати побудову хороших відносин з "сусідами", не отримуючи у відповідь нічого.
Попри все це, запроваджувати санкції проти диктаторів, таких як Олександр Лукашенко в Білорусі, все одно правильно. Так само як і давати відсіч Ердогану, коли він переходить дорогу ЄС. Але гравці не зобов'язані це робити. Насправді, якщо це відповідає інтересам ЄС, можна укладати угоди з такими як Трамп, Путін, Ердоган чи лівійський ватажок Халіфа Хафтар.
Вас також можуть зацікавити новини:
- Politico: ЄС готується відправити свої війська на війну в Лівію
- Bloomberg: В Нагірному Карабасі Туреччина псує мрію Путіна про "зони впливу"
- Україна та Євросоюз підписали низку нових угод: що вони передбачають
- Bloomberg: Німеччина не хоче робити Путіну по-справжньому боляче за його злочини
- Євросоюз може розширити санкції проти режиму Лукашенка
