Війна між Ізраїлем і ХАМАСом не має мети, тому вона не закінчиться / фото REUTERS

"Тактизація стратегії" - це термін, який хоч і не унікально ізраїльський, але впливає на часто помилкове стратегічне мислення в Ізраїлі.

Його сформулював колишній голова військової розвідки Єхошафат Харкабі, який пізніше багато років був професором програми дослідження міжнародних відносин і війни в Єврейському університеті. Харкабі часто використовував цей термін, який був створений як пояснювальна й обережна концепція у його ключовій праці під назвою "Війна і Стратегія" (опублікована в 1999 році).

Читайте такожІзраїль завдав удару по базі військової розвідки ХАМАС в Газі (відео)"Тактизація стратегії" означає, що країна заміняє або поєднує військово-тактичний вимір з політично-стратегічним. Про це на сторінках Haaretz пише ізраїльський дипломат Алон Пінкас. Через умисну чи спричинену політичними обмеженнями відсутність чіткої, послідовної й цілеспрямованої стратегії країна змушена зробити низку тактичних, військових і дипломатичних кроків. Якщо все проходить успішно, ті, хто ухвалюють рішення, вводять себе в оману, повіривши, ніби у них є "блискуча" стратегія. Мовляв, ми знали, що робимо, і це спрацювало, правильно ж?

Насправді ж все навпаки. Відсутність стратегії означає, що немає політичного бажання вступати в конфлікт, так само як і визначеного і бажаного політичного результату цього конфлікту. Більше того, тактичні здобутки часто виявляються менш вагомими, ніж їх змальовують. Шанування тактичного тріумфу так, ніби це було щось стратегічно геніальне, - це частина "тактизації стратегії".

"Якби цей підхід справді спрацював, то нинішньої конфронтації з Газою, яка стала вже четвертою за останні 9 років, просто не було б. Якби все спрацювало, ми б знали зараз політичну мету Ізраїлю щодо ХАМАСу. І виходячи з цього, ми могли б зробити висновок про те, яким буде фінал. Але немає ніякої "кінцевої гри", тому що ніколи й не було "початку гри", а лише обставини, прорахунки, політичні провокації й неминуча виправдана необхідність відповісти грубо", - пише дипломат.

На його думку, Газа служить уособленням "тактизації стратегії". До останніх років Ізраїль не знав, що робити з ХАМАСом - радикальною ісламістською терористичною організацією, яку підтримує Іран і яка контролює Газу. Баланс ефективності й ціни вторгнення в місто для повалення ХАМАСу знається надто неприйнятним і політично небезпечним. Тож прем'єр-міністр Беньямін Нетаньяху створив формулу: зміцнити ХАМАС і тим самим ослабити Палестинську адміністрацію, щоб звільнити Ізраїль від потреби вести політичний процес з палестинцями на підставі виправдання: "Як можна вести переговори з ХАМАСом?".

Читайте такожІз Сектора Газа вночі випустили понад 130 ракет по ІзраїлюВ 2012-му, 2014-му, 2018-му й 2021-му роках ізраїльсько-хамаські операції в Газі відбувалися за ідентичною й передбачуваною послідовністю. ХАМАС з допомогою руху "Ісламський джихад в Палестині" й за підтримки Ірану будує значні, хоч і не передові можливості для ракетних ударів. Без "мирного процесу" чи чогось, що хоча б нагадувало його, й під тиском економічних й демографічних проблем, Газа закипає до нестерпного рівня. Водночас, ХАМАСу потрібно продемонструвати, що він сильний і бореться з Ізраїлем краще, ніж Палестинська адміністрація на чолі з партією ФАТХ на Західному узбережжі Йордану. Він чекає можливості.

Коли така з'являється, скажімо, через ізраїльську політику щодо східного Єрусалиму чи Храмової гори, ХАМАС гучно погрожує скинути на Ізраїль вогонь і хаос. Ізраїль швидко "оцінює", що ХАМАС не зацікавлений і не може собі дозволити конфронтацію. Тому що він "стриманий" і точно розуміє неприйнятність балансу вигоди і втрат. Насправді ж ХАМАС серйозно налаштований, він може витримати втрати й ніщо його явно не стримує.

Тож організація виконує свої погрози й запускає кілька ракет з сектору Газа, взявши під приціл кілька ізраїльських населених центрів. Схильність розглядати ХАМАС як політичну силу в ширшому контексті відносин між Ізраїлем і Палестиною, часто змушує людей забути, що це кривава й зловісна терористична організація, а не філіал у Газі літературної спілки Джеферсона. Така природа ХАМАСу не залежно від того, в якій убогості живе Газа.

Ізраїль негайно відповідає на удар, використовуючи передові засоби й розвідку. ХАМАС збільшує ракетний арсенал, що змушує Ізраїль теж поступово збільшувати масштаби й вогневу силу своїх операцій. Від початку США стояли на боці Ізраїлю, підтримуючи його "право на самозахист" й вимагаючи "стриманості". Це близькосхідний варіант порожніх заяв, які звучать після кожної масової стрілянини в самій Америці.

Читайте такожГенсек ООН назвав єдиний вихід із палестино-ізраїльської кризиЦя фаза майже завжди триває 96 годин. Після цього міжнародна спільнота, чутлива до брутальних кадрів з Гази й ізраїльських міст, починає реагувати. Європа засуджує насильство, Ізраїль звинувачує Європу, Рада безпеки ООН скликає нову термінову сесію. США виступають проти формулювань й накладають вето на резолюцію. Минає ще 48 годин. США починають змінювати тон, тож розмови про "припинення вогню" набувають сили. Президент Джо Байден, міністр оборони Ллойд Остін, голова комітету Сенату закордонних справ Роберт Менендез, а потім і ще 12 членів верхньої палати Конгресу вже виконали свою роль у цьому.

Потім Єгипет, Катар чи ще хтось з важелями впливу починають втручатися в ситуацію. Тож припинення вогню встановлюється, що повертає старий статус-кво. Остання фаза підкреслює марність усіх цих кроків. Починаються суперечки на тему "хто ж переміг". 

"Але коли немає стратегії щодо ХАМАСу й Гази, просто неможливо перемогти. Все просто. Можна здобути вражаючі тактичні досягнення. Але ХАМАС відновить сили, тому що Ізраїль сприяє й дозволяє йому це зробити", - йдеться в статті.

Читайте такожУ ЄС проведуть екстрену нараду через загострення конфлікту між Палестиною та ІзраїлемПолітичні психологи й експерти з комунікації пояснюють, що насправді триває битва за "свідомість" й "сприйняття перемоги". Ізраїлю й ХАМАСу не потрібна вирішальна перемога, яка неминуче закарбує це слово у свідомості їхніх народів. Але проблема в тому, що коли стратегії немає, а конфлікт за визначенням асиметричний, визначальної перемоги не може бути. Насправді є лише огидна, кривава преамбула до наступного раунду кровопролиття, який відбудеться точно за тим же сценарієм.

Загострення палестино-ізраїльського конфлікту

Читайте новини світу і переклади зарубіжної преси на каналі УНІАН ІноЗМІ