Політика балансування на межі, а саме здатність довести країну до межі війни, не занурюючи її в прірву, була наріжним каменем дипломатії під час холодної війни. Однак тепер, коли межа між державними та недержавними субʼєктами зникла, а військова техніка стала всюди доступною, світ цього тижня перейшов межі. Про це пише редактор The Guardian з питань дипломатії Патрік Вінтур.
"Перші шість днів війни в Ірані обійшлися США в 12,7 млрд доларів, але зараз Пентагон просить аж 200 млрд доларів військового фінансування. Нафта за 125 доларів за барель більше не є іранською чи російською фантазією. Перлина Катару, Рас-Лаффан - найбільший у світі завод зі зрідження природного газу - може не відновити роботу на повну потужність протягом п’яти років, що коштуватиме 20 млрд доларів на рік. Інші сховища нафти в Перській затоці, від Бахрейну до Абу-Дабі, знаходяться під загрозою з боку недорогих іранських дронів. Додайте до цього людські втрати: 18 000 поранених цивільних осіб і понад 3 000 загиблих лише в Ірані", - розповів автор матеріалу.
Секретна зброя Ірану
Він нагадав, що режим у Тегерані, який бореться за своє виживання, вже давно попереджав, що у разі атаки країна завдасть удару у відповідь, націлившись на американські бази в регіоні. Але президент США Дональд Трамп був, ймовірно, здивований, коли це дійсно сталося. Зокрема покійний верховний лідер Ірану Алі Хаменеї на початку лютого заявляв:
"Американці повинні знати, що якщо вони почнуть війну, цього разу це буде регіональна війна".
Також в Ірані заявляли, що у разі нападу на його енергетичні обʼєкти розпочнеться новий етап конфлікту.
Тому, за словами Вінтура, іранський режим не має жодних докорів сумління щодо ескалації війни, адже його готовність до цього є найпотужнішою зброєю країни. Цього тижня чиновник з Ірану попередив:
"Були розроблені інші карти, які будуть введені в гру у відповідний момент".
Швидше за все, йдеться про заводи з опріснення води в Перській затоці, які є центром крихкої екосистеми регіону.
"Іранське керівництво, якому нічого втрачати, користується асиметричною перевагою страху. Наприклад, для європейців, таких як Джорджіа Мелоні, прем’єр-міністр Італії, головним занепокоєнням є рецесія та масовий наплив біженців із розбитого Ірану. Вона каже, що Європа має готуватися до закриття своїх кордонів. Так само відправлення військових кораблів для відкриття протоки Ормуз виглядає для європейських лідерів повним політичних небезпек", - підкреслив редактор.
Зараз Трамп може закликати до "спільних зусиль" для забезпечення безпеки протоки, але від Європи вимагають ескалації війни, щодо якої з нею не консультувалися та наслідки якої вона передбачала.
Як може закінчитися ця війна?
Наразі є три варіанти - тривалий та затяжний конфлікт, який закінчиться капітуляцією Ірану; одностороння декларація перемоги Трампа; угода, яка покладе край бойовий діям.
Як вважає колишній постійний секретар Міністерства закордонних справ Великої Британії Саймон Макдональд, не варто виключати перемогу США та Ізраїлю.
"З того, що я бачу в Ірані, країною, яка досягає своїх цілей, є Ізраїль. Нетаньягу все життя був особисто одержимий Іраном. У його кабінеті стояв бюст Черчилля, і це був його кумир. Черчилль був єдиним у 1930-х роках, хто бачив загрозу з боку нацистської Німеччини, і він відчував, що загроза з боку Ірану є подібною. Це кульмінація плану всього життя. Це може спрацювати. Існує багато песимістичних прогнозів щодо того, що відбувається в Ірані. Вони [Ізраїль] можуть досягти своїх цілей", - наголосив дипломат.
Водночас науковий співробітник аналітичного центру Брукінгського інституту у Вашингтоні Аслі Айдинташбаш висловилася про режим у Тегерані:
"Відбулася зміна в режимі, а не зміна режиму, і ця зміна була на гірше, у бік більш жорсткого, більш націоналістичного Корпусу вартових ісламської революції, який діє в рамках децентралізованої структури командування".
Також міністр закордонних справ Оману Бадр Альбусаїді, який виступав посередником у восьми раундах перемовин між США та Іраном, написав у своїй статті для The Economist про раціональну концепцію, згідно з якою всі сторони в регіоні укладають значну угоду про ядерну прозорість у контексті регіонального договору про ненапад.
"Але країни Перської затоки розділені в питанні, що є найбільшою загрозою: Ізраїль чи Іран. Готовність Ірану пожертвувати економіками країн Перської затоки допомагає йому програти цю суперечку навіть у Катарі та Туреччині - двох країнах, які мають найбільше шансів переконати іранське керівництво піти на переговори. Якщо й існує настрій переглянути цінність американських баз у Перській затоці та те, чи стали вони джерелом нестабільності, то це не очевидно", - розмірковує автор публікації.
Своєю чергою принц Файсал бін Фархан, міністр закордонних справ Саудівської Аравії заявив, що Іран прорахувався, якщо вважав, що країни Перської затоки не здатні відповісти на його дії.
"Та невелика довіра, яка була раніше, повністю зруйнована, і зруйнована на багатьох рівнях", - наголосив він.
Тому Патрік Вінтур підсумував, що "без довіри руйнування лише триватимуть, а Іран переживе Навруз - Новий рік - позбавлений будь-якої надії на оновлення".
Ситуація на Близькому Сході - останні новини
Раніше The Wall Street Journal писав, що Тегеран хоче взяти під контроль головний енергетичний коридор світу. За інформацією журналістів, Іран може недооцінювати рішучість Вашингтона та можливості Ізраїлю завдати серйозного удару по військовій інфраструктурі та керівництву Ісламської Республіки.
"Іранці не готові припинити війну, тому що засвоїли важливий урок: вони можуть порівняно легко і дешево завдати великої шкоди та викликати серйозні потрясіння. Тепер вони хочуть, щоб цей урок засвоїв і весь світ", - сказала Діна Есфандіарі, аналітик з питань Ірану та авторка книги про зовнішню політику Ірану.
Водночас CBS News зазначило, що Трамп розробляє стратегію щодо захоплення ядерних запасів Ірану. Наразі час проведення такої операції, якщо президент США схвалить її, поки що неясний.
"Йдеться про балони, що містять газ з високим вмістом гексафториду урану (60%), тому з ним дуже складно працювати. Я не кажу, що це неможливо. Існують неймовірні військові можливості для цього, але це, безумовно, буде дуже складна операція", - висловився генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі.
