Тихановська вперше поїхала на Захід по програмі для дітей-чорнобильців / фото REUTERS

Після катастрофи на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року батьки постраждалих регіонів України, Білорусі й західної Росії відчайдушно намагалися вивезти своїх дітей з зони зараження хоча б на кілька тижнів.

Зрештою, десятки тисяч дітей провели літні канікули на Заході, зокрема в Ірландії, де місцеві активісти руху за ядерне роззброєння були на передовій зусиль, націлених допомогти "дітям-чорнобильцям", - пише Radio Free Europe/Radio Liberty. Однією з тих, хто побував у Ірландії, була 14-річна Світлана Тихановська. Через 35 років після того вона стала і лідером переслідуваної білоруської опозиції.

Читайте такожАварії на ЧАЕС траплялись і до 1986 року: СБУ розкрила радянські архівиТихановська, яка через репресії режиму Олександра Лукашенка, була змушена поїхати в Білорусі, тепер мандрує по всій Європі, намагаючись здобути дипломатичну підтримку для свого руху, а також добитися проведення нових, вільних і чесних виборів. Але в 1996 році, через 10 років після катастрофи в Чорнобилі, Тихановська вперше побувала на Заході. І та поїздка шокувала й здивувала її.

Відео дня

Вона пригадує доброту й гостинність, з якою її зустріли в Ірландії. А ще її вразили картопляні чіпси й кетчуп. Тихановській було три роки і вона жила в селі Мікашевичі Брестської області на заході Білорусі, коли вибух знищив 4-й реактор Чорнобильської АЕС в Україні. Вітер розніс радіоактивні матеріали по території завбільшки з Німеччину.

Коротка втеча

Сотні тисяч людей були переселені. А близько 600 тисяч так званих "ліквідаторів", серед яких багато хто працювали без будь-якого захисту, пожертвували своїм здоров'ям, щоб погасити й закрити реактор, а також розчистити заражений регіон. Для дітей катастрофа в Чорнобилі принесла особливі ризики для здоров'я. Постраждалі частини України, Білорусі й Росії зафіксували "значне зростання випадків захворювань щитовидної залози у дітей включно з раком щитовидної залози", про що свідчать дані ВООЗ. Наприклад, в Гомельській області у Білорусі рівень захворювання на рак щитовидної залози зріс "приблизно на 100%".

Читайте такожWP: Через 35 років Чорнобиль лякає і дає надію водночасВ 1991 році активіст Ірландської кампанії за ядерне роззброєння Аді Роч заснував організацію Chernobyl Children International (CCI). Її метою було забезпечити медичну й іншу допомогу для юних жертв катастрофи. Організація також організовували поїздки за кордон для дітей.

В CCI кажуть, що доставили допомогу на 107 мільйонів євро бідним громадам і дітям в постраждалих від Чорнобиля регіонах з 1986 року. Більш ніж 26,5 тисяч дітей також побували в Ірландії, де вони проживали у сімей, готових їх прийняти. Діти відпочили й оздоровлювалися під час канікул. Програма CCI працює досі.

Аналогічним чином програма Chernobyl Lifeline організовувала поїздки в Ірландію для молоді, постраждалої від Чорнобиля. В 1996 році Тихановська потрапила в одну з таких груп, коли їй було 14 років.

"Я не знаю, чому мене обрали для програми. Можливо, тому що я добре вчилася", - сказала вона.

Зараз 38-річна Тихановська каже, що на той час, через 10 років після Чорнобиля, мало хто в Білорусі усвідомлював масштаби катастрофи. Навіть після того, як країна стала незалежною.

"Весь час у моєму рідному містечку в Білорусі нас водили на перевірки. Команди лікарів приходили перевірити наші щитовидні залози. На той час ніхто не розумів масштаби. Чорнобиль, радіація - ми чули про це весь час. Але в такому віці ми не могли зрозуміти, наскільки все було погано. Розуміння наступило пізніше, після вивчення теми, коли з'явився Інтернет і можна було з'ясувати більше. Але до того часу все, що ми знали - це чутки, розповіді батьків, які самі не знали, що насправді сталося", - розповіла Тихановська.

Через це, за її словами, діти, яких обирали для міжнародних програм допомоги, мало знали про ядерну катастрофу.

Читайте такожЧорнобиль 35 років потому: який вигляд має зона відчуження сьогодні (фоторепортаж)"Знаєте, діти в забрудненій зоні були раді, тому що це була можливість поїхати за кордон. Ось як це розглядали", - пояснила білоруська опозиціонерка.

Багато доброти і любові

Під час своєї першої поїздки за кордон Тихановьска була вражена більшістю побаченого й пережитого.

"Звісно, мене вразили й самі люди: відкриті, дружні, усміхнені, вони завжди говорили "дякую" і "будь-ласка". Вдома все було досить похмуро, принаймні у моєму містечку. І раптом ти приїжджаєш додому до абсолютних незнайомців, а вони ставляться до тебе як до члена сім'ї, багато доброти, любові. Вони намагалися розважати дітей, наскільки це було можливо", - розповіла Тихановська.

Їжа, яку вона скуштувала вперше в своєму житті, теж вразила білоруську дівчину.

"Найбільше я була здивована продуктами, яких у нас не було: картопляні чіпси, картопля фрі, гамбургери. Можливо в столиці Білорусі це й було, але ми з батьками там ніколи не були. Тож це все було невідоме для мене. Я скуштувала кетчуп вперше. Не наш томат, а справжній кетчуп", - пригадала Тихановська.

Вона жила в сім'ї Генрі Діна, який організовував групові поїздки. Після своєї першої подорожі Тихановська підтримувала з ним зв'язок. І через кілька років ірландець запросив її допомогти організувати схожі поїздки для інших.

Читайте такожWashington Post: Історія Чорнобиля вчить, як боротися з брехнею"Моєю роботою було підготувати документи, організувати переліт, розподілити дітей серед сімей. Мені телефонували, якщо виникали якісь проблеми. Якщо дитині було сумно або вона сумувала за домом, тоді сім'я телефонувала мені і я говорила з дитиною телефоном. Якщо дитині потрібно було піти до лікаря чи стоматолога, мене викликали теж, щоб я була перекладачем", - пояснила лідер білоруської опозиції. До участі у виборах в серпні 2020 року вона працювала вчителькою англійської мови.

Під час поїздок в Ірландію у Тихановської було багато можливостей лишитися в країні. Але її завжди тягнуло додому.

"Я була і досі лишаюся сильно прив'язаною до батьків, дому, до цих сімейних зв'язків. На той час Ірландія здавалася дуже далекою країною", - пояснила вона, додавши, що зараз кордони стали більш відкритими. Можна отримати візу, подорожувати й повернутися додому. А тоді, в 90-х, було значно більше перешкод. Тож Тихановська обрала сім'ю і батьківщину.

Вас також зацікавлять новини: