За всіма ознаками, США геополітично виходять з Європи. На Мюнхенській конференції з безпеки ця трансатлантична тріщина показала себе як достатньо глибока, я б навіть сказав – ціннісна. Ба більше, європейські еліти були фактично атаковані віце-президентом США Венсом. І цей шоковий стан Європи повинен так чи інакше повертати голову до якоїсь противаги впливу США.
Звісно, це не може бути Російська Федерація, яка безпосередньо загрожує Європейському Союзу та НАТО зі Сходу. Тому, це цілком може бути Китай. І він, до речі, вже фактично простягає руку Європі та демонструє себе як альтернативу США. Речник МЗС КНР Цзякунь заявив, що у відносинах ЄС та США з’явилась невизначеність, а для збереження стабільності у світі міжнародне співтовариство потребує стійких та здорових відносин між ЄС та Китаєм.
Тож, об’єктивно, для виживання європейського проекту і способу життя необхідно буде підтримувати якийсь баланс між Вашингтоном і Пекіном, між американськими і китайськими впливами.
Чому взагалі сформувалась така позиція Штатів? Як на мене, ця політика команди Дональда Трампа - тут і їхнє бачення ролі США в світі, і відмова від морально-етичних цінностей як виміру геополітики, натомість перехід на суто комерційні відносини - це така форма геополітичного і політичного божевілля. Звісно, це не може не викликати розчарування в усіх колишніх чи теперішніх союзників і партнерів США у всьому світі. В першу чергу, на європейському континенті.
Але варто розуміти, що наслідки дій Дональда Трампа і його команди в Європі будуть протилежними тим, на які сподіваються. Вони, до речі вже є – це процес поляризації, і це те, про що говорив Володимир Путін у своїй промові на Мюнхенській конференції у 2007 році: мультиполярність, нова система колективної безпеки в Європі без НАТО, тощо.
Світ стає багатополярним і цей процес невідворотний. Але що це означає? Це означає, що будуть формуватися кілька світових субглобальних об’єднань.
Лідерство, вочевидь, матимуть США та Китай. Також це може бути і Євросоюз, якщо він збереже свою внутрішню єдність та згуртованість.
В майбутньому це може бути й Індія. І на цю роль, звичайно, претендує Росія.
Однак формування таких сфер впливу і полюсів рано чи пізно буде призводити до зіткнення між ними – за вплив на межі цих зон, привілейованих інтересів. І війна в Україні – це перший приклад такого зіткнення.
Втім, якщо говорити про роль та місце України в цьому процесі, варто розуміти, що ми все ж не є частиною США, ми є частиною Європи. Тож, в майбутньому багатополярному світі, у кращому випадку, ми будемо частиною Європейського Союзу. В гіршому випадку – ми будемо окуповані Російською Федерацією.
Володимир Горбач, аналітик інституту Євроатлантичного співробітництва
