Відразу після закінчення військових дій між Вірменією та Азербайджаном восени 2020 року Росія, нібито для збереження "миру" в Карабасі, розмістила там двохтисячний військовий контингент. Це дозволило Путіну продемонструвати вплив на Південному Кавказі і в ще більше маніпулювати вірменськими сепаратистами в своїх цілях.
Про це пише політолог Світлана Кушнір на Цензор.
Кремль позиціонує себе як головного медіатора у вірмено-азербайджанському конфлікті з 1994 року, коли закінчилася перша Карабахська війна. Насправді ж Росія спочатку була зацікавлена в заморожуванні конфлікту – тільки так вона може зберегти вплив на Південному Кавказі і військові бази у Вірменії. Більше того, Москва, що називає себе "єдиним гарантом безпеки в Карабасі", з 2011 по 2020 роки була найбільшим експортером зброї в обидві країни. За даними Стокгольмського інституту досліджень проблем миру, на частку РФ припадало 94% імпорту озброєнь Вірменії і 60% Азербайджану. Саме заморожування переговорного процесу протягом 30 років і масовані поставки Росією озброєнь в регіон створили передумови для відновлення повномасштабних військових дій восени 2020 року.
Останні 3 роки Москва продовжує ту ж лінію затягування переговорного процесу. Крім збереження впливу і військових баз на Південному Кавказі, особливого значення для Кремля тепер набуває наявність важеля впливу на Баку. Причина полягає в тому, що в Азербайджан став одним з головних альтернативних Росії постачальників енергоресурсів в ЄС. Відносно ж Вірменії, Москва спільно з Тегераном, прагне не допустити її остаточної переорієнтації на захід, як це сталося з Грузією.
Путін у своїх цілях використовує вірменських сепаратистів-маріонеток в Карабасі, як він також це робив з осетинами і абхазами в Грузії і прихильниками "руського міру" в Криму і на Донбасі.
Враховуючи деструктивну роль Росії, Захід після війни 2020 року став активніше включатися в переговорний процес між Азербайджаном і Вірменією. За останні 3 роки ініціаторами більшості зустрічей між главами держав Алієвим і Пашиняном виступали ЄС і США в особі глави Євросоюзу Мішеля і держсекретаря Блінкена. Якщо раніше Блінкен лише заохочував сторони до безпосереднього спілкування один з одним, то тепер визнає, що без активної участі Вашингтона, Росія, Іран і Вірменія будуть всіляко підривати мирний процес, зауважувало The Wall Street Journal. Видання наголошує, що "впливові друзі вірмено-американської громади, такі як сенатор Менендес і член Палати представників Шифф, прагнуть покарати будь-яких американських чиновників, які висвітлюють співпрацю Вірменії з Росією та Іраном".
На цьому тлі, за версією EUreporter і центральних ЗМІ України, Румунії, Болгарії і Литви, Вірменія служить чи не найбільшим хабом поставок в РФ підсанкційних товарів, в тому числі військового обладнання, а також сполучною логістичною ланкою між Росією та Іраном. Повідомляли також про використання Вірменії Путіним з метою поставок іранських ударних дронів і ракет для атак на міста України.
