Прихованою рекламою в кіно вже нікого не здивуєш. Її часом важко назвати “прихованою”. Взяти хоча б нашумілу “Іронію долі-2”. Вона ж просто рябіла рекламою косметики, шоколаду, мобільних операторів, автомобільних брендів, чим викликала обурення багатьох глядачів.
Але реклама в театрі стала для мене цілковитою несподіванкою.
Вистава “За двома зайцями” в столичному Національному академічному драматичному театрі ім. Івана Франка справила сильне враження. Поєднання непоєднуваного – це якраз про цей спектакль.
Узяти хоча б музичний супровід. Усе починалося в традиційному українському стилі: “Їхав козак”, “Несе Галя воду”, потім раптом затягнув “співучий професор” (пісню “Юний орел”), пізніше залунала “Макарена”. Костюми теж вражали: українське національне вбрання, вишиванки та плахти поєднувалися зі спортивними штанами й кросівками. Це дивувало, але найцікавіше було попереду.
Чергова дія. На сцені з’являється батько головної героїні Проні Сірко й дістає пляшку пива. Спочатку подумала, що це імітація, та де там... Розкриває її і починає пити. Що це справжнє пиво, сумнівів не було – піна моментально потекла на сцену. Та актор на це не зважав – демонстративно походжав по сцені з пляшкою в руках, періодично вживаючи напій. А вгорі над декораціями висіла рекламна табличка з назвою цього самого пива.
Служниця Химка теж виявилася доволі сучасною дівкою: кросівки, плеєр, склянка кока-коли й пакунки з... “Макдональдса”. У другій дії вона з’явилася у фартушку з логотипом цієї компанії. А до її слів сценаристи навіть додали таку фразу: “Стільки треба зробити, навіть ніколи до “Макдональдса” сходити”...
Одразу за спиною почула коментар сусідки:
– Цікаво, скільки їм “Макдональдс” заплатив за рекламу?
Після вистави я не могла заспокоїтись і вирішила з’ясувати, яким чином пов’язані між собою “Макдональдс”, пиво і українська класика?
Редактор відділу зв’язків з громадськістю компанії McDonald’s Ukraine Михайло Шурманов дуже здивувався запитанню:
– Це для мене новина... Я про це нічого не чув. Взагалі-то ми підтримуємо культурні проекти, наприклад, Міжнародний конкурс молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця. Але з театрами в нас нема жодних домовленостей. Ви мене здивували. Тепер обов’язково піду подивлюся цю виставу.
Вирішила також почути думку художнього керівника театру ім. Франка, народного артиста України Богдана Ступки.
– Це, напевно, була продана вистава. І спонсори попросили, щоб вивісили ці таблички. Ставлять такі умови... Інакше вони не купують. А нам треба заробляти гроші. Ми в принципі ніякі реклами не вивішуємо – тільки наших спонсорів. Загалом це справа дирекції та адміністрації. Вони відповідають за фінансову частину. А я художній керівник, відповідаю за те, що відбувається на сцені, за спектакль. Я зараз у Празі. Коли б я був на місці, я б, можливо, і не дозволив.
Богдан Сильвестрович запевнив нас, що такі акції одноденні, а не системні, і трапляються нечасто.
Режисер спектаклю “За двома зайцями” Петро Ільченко переконував нас, що реклами не було:
– Це ніяка не реклама! “Макдональдс” нам не платить гроші. Вони навіть не знають про це. То було поєднання сучасного світу, де все в рекламі, з тією епохою. Так, і в декораціях усе було перемішано, і в костюмах, і в музиці. Ця вистава робилася 2000 року. Тоді давали достатньо грошей і не було потреби зв’язуватися з якимось фірмами. Режисер-постановник Данченко, нині покійний, не ставив собі за мету мати з цього дивіденди. Просто реклама пронизує наше життя. Це може бути “Макдональдс”, “Велика кишеня” – усе що завгодно, те, що є популярним і пізнаванним. Як от музика Поплавського. Це не значить, що то хороша музика, ти може й не хочеш її слухати, але вона з усіх-усюд вилазить.
Проте театр усе ж таки практикує залучення рекламодавців. Ільченко розповідає, що були рекламні акції в деяких виставах, на які давали гроші. Наприклад, спонсором спектаклю “Ревізор” виступає авіакомпанія, і її логотипи використовуються в декораціях і реквізиті.
Театр не скаржиться на брак фінансування. Але від додаткових коштів чи послуг хто відмовиться? Вистава “Кайдашева сім’я” (цьогорічна прем’єра театру ім. Франка) теж робив Ільченко. І один з українських банків зголосився зробити афішу й програмки своїм коштом. Тож на плакаті поряд з назвою спектаклю є назва банку і логотип.
Отже, у виставі “За двома зайцями” реклами як такої за задумом режисера не було. Це була спроба осучаснення спектаклю... Але мимоволі мав місце так званий продакт плейсмент (розміщення продукції) – рекламний хід, який полягає в тому, що реквізит у фільмах, телевізійних передачах, комп’ютерних іграх, музичних кліпах чи книжках має реальний комерційний аналог.
До речі, цей хід був використаний ще в радянській стрічці “Іван Васильович змінює професію”, коли Жорж Мілославський дістає сигарети Marlboro, а далі каже: «Громадяни, зберігайте гроші в Ощадкасі».
Анна Ященко
