Як і очікувалося, грубі намагання державного монополіста «Нафтогазу» перекроїти внутрішній ринок за допомогою незаконних відключень дали зворотній результат. Кілька десятків найбільших промислових споживачів взагалі відмовилися від співпраці з газовою монополією, бо не хочуть купувати ресурс невідомого походження за завищеними цінами. Якщо «Нафтогаз» і далі використовуватиме «закручування вентиля», заводи взагалі відмовляться купувати ресурс.
Ніякого сумніву, що невдоволення хімічних та нафтопереробних заводів, що спалахнуло останніми днями, - це лише перша ластівка протистояння, що починається між українською промисловістю та НАК «Нафтогаз України». Справа навіть не в тім, що вимикати газ на вибухонебезпечних підприємствах безперервного циклу не маючи для цього жодних законних підстав - цілковите безглуздя і злочин. Два останні місяці монополія не могла зрозуміло пояснити споживачам – який ресурс вона продає, чи має зовнішньоекономічний контракт. Натомість спілкування з промисловцями зводилося до банального шантажу.
Вдумаємось в суть ситуації: НАК, користуючись монополією на газотранспортну систему, відмовляється транспортувати газ на заводи, з якими у нього не існує ніяких контрактних відносин, і лише тому, що ті відмовляються купувати блакитне паливо лише у нього. І правда, навіщо? «Рівнеазот» і «Кримсода», як відомо, належить Дмитру Фірташу – співвласнику «Росукренерго» и «УкрГаз-Енерго». При цьому УГЕ має діючу ліцензію на торгівлю газом і незрозуміло, що може йому завадити, окрім адміністративного свавілля, розпродавати існуючі запаси на ті підприємства, які цього бажають? По суті один конкурент, зловживаючи монопольною позицією, давить іншого, штучно створюючи нестерпні умови роботи для його клієнтів і до того ж пропонучи гірші комерційні умови.
Не секрет, що незважаючи на те, що ціна імпортного газу на кордоні з початку року не змінилася, 100 куб м газу сьогодні обходиться підприємствам на 34 долари дорожче в порівнянні з березнем. Додамо, що конфлікт щодо зловживань монополією та перевищення повноважень збоку «Нафтогазу» точиться на фоні контрабандного сканадалу, в якому замішані керівники НАК, і звинувачень у вимаганні хабарів у обмін на відкриття газових лімітів.
Насправді, все це: хабарі, тиск на промислових активів, сірі схеми постачання, фінансові махінації, - вже було в газовій сфері - в 90-ті роки, за часів Бакая-Діденка. Мабуть, ті часи повертаються. За таких умов немає ніякого шансу сподіватися, що ситуація на газовому ринку України найближчим часом норамалізується. Навпаки, державний холдинг все більше потопає в корпоративних конфліктах олігархічних груп і брудній політиці, що не обіцяє нічого позитивного ні вітчизняній економіці, ні ПЕК.
PS
За останніми повідомленнями, до протестів хіміків та нафтопереробників долучилися найбільші масложирові комбінати країни. Невдоволення газовим свавіллям київських чиновників набирає обертів.
Володимир Лесик, Асоціація захисту прав громадян України
