Віктор Андрійович одержав бюлетень і усамітнився в кабінці. Його терзали смутні сумніви, кому ж віддати свій царствений голос. До того ж, ця шантрапа з камерами, напевно, на виході запитає, як він проголосував. Брехати не хочеться. З його моральністю.
«Велика країна Україна, а голосувати нема за кого», – зітхнув Андрійович. Ну, ось, скажімо, Кличко. Пестив його, леліяв, балував, возив по Гамериках, з джуліанами знайомив, казав, мовляв, набирайся досвіду, Київ тобі віддам, а він... Невдячний. Не буду.
Наступний – хто там? Катеринчук. Ну, Коля, виявляється, не промах. Наче нічого особливого, хлопчик-дзвіночок, а як торганув. На які бігборди його повісили, просто бігбордища, щасливчик – навіть я на таких не висів. Не сподобився. Самопродаж “не хлопчика, но мужа”. Треба подумати.
Погляд Президента ковзає вниз списку. «Турчинов», – цей вірний зброєносець прем`єра. Ніколи. Сталінград тобі, а не голос Президента, занервував В.А.
Хто там у нас ще... Хто? Жовтяк... Ну, то ваще... Хто його пустив? Хто дозволив? Адже теж – область йому віддав, а толку? Ще й судився потім, коли я Вірванну замість нього посадив. Люди-люди. Скільки живу, стільки думаю про нелюдську невдячність.
Президент роздумував далі. Список довгий як простирадло...
Горбаль... Так, Вася банкір, майже свій, можна б і проголосувати. Він звідки? «Регіони»? Ні, це перебір... Хоча... Треба подумати. Тим паче, я ж сам хотів об`єднати два береги, можна об`єднати їх в окремо взятому місті.
Може, Черновецький? Віктора Андрійовича роздирали суперечності. З одного боку, Льоню, ти не правий. Ну, хіба ж так можна? Я, звичайно, тебе розумію. Всі ми не без гріха, ну, береш землю – ми вже з тобою знаємо, що головне, щоб на неї ефективний власник прийшов, – але ти там дотримай процедури, по-розумному все роби. Тим більше, ти знаєш, з моїми хлопцями з Київради про все можна домовитися. А ти ні – гектарами, без процедури – раз і відвів. Льоню, я хотів тебе врятувати, тим більше, що міняти тебе мені не було на кого. Але я не зміг. Ти ж знаєш її... Але, можливо, тобі допоможе мій голос? Хоч ти знаєш, моя президентська комісія, до речі, дещо накопала на тебе, ой накопала. Ну гаразд, не будемо. Невже між собою не розберемося, правда?
Віктор Андрійович ще раз обвів поглядом бюлетень. У кишені задзвонив мобільний телефон, охорона в коридорі нервувала. Пора робити вибір.
Після голосування всміхнений Глава держави відповідав на запитання журналістів. «Дещо змінилося. Я голосував не так як минулого разу. Голосував по совісті, – Президент розсердився на себе за останні слова: це що ж виходить, минулого разу голосував без совісті? – Те, що відбувається в місті, наштовхує на те, щоб ми змінили свої підходи до і оцінки тим силам, які були популярні в місті раніше».
Добре відповів, порадів за себе Президент, хай гадають.
Маша Міщенко
