Усередині Землі знаходиться розплавлене і надзвичайно гаряче ядро. Воно відіграє найважливішу роль у динаміці планети і генерує її магнітне поле, пише Indian Defence Review.
Довгі роки вчені намагалися з'ясувати, чому одна сторона Землі вже протягом мільйонів років охолоджується швидше за іншу. Вчені з Університету Осло в ході свого дослідження спробували з'ясувати причину.
Дослідники для експерименту умовно розділили Землю на дві окремі півкулі – Африканську та Тихоокеанську. Потім вони розбили всю поверхню Землі на сітку з кроком у півградуса по широті та довготі.
Вчені об'єднали кілька існуючих моделей, що охоплюють вік морського дна та зміну положення континентів з плином часу. На основі цих даних вони розрахували кількість тепла, яку кожна комірка сітки містила та виділяла протягом свого геологічного терміну існування.
Цей сукупний підрахунок дозволив вченим визначити загальну швидкість охолодження для кожної півкулі за останні 400 мільйонів років. Попередні дослідження ефекту морського дна охоплювали період лише до 230 мільйонів років.
За словами вчених, теплова еволюція Землі значною мірою визначається швидкістю втрати тепла через океанічну літосферу. Причина полягає в механіці тектоніки плит.
Дослідники заявили, що за останні 400 мільйонів років тихоокеанська півкуля охолола приблизно на 50 кельвінів (близько -223,15 градусів Цельсія) більше, ніж африканська. Їхнє дослідження також виявляє несподіване протиріччя: протягом того ж періоду тихоокеанська півкуля демонструвала стабільно вищі швидкості руху плит, що зазвичай свідчить про більшу, а не меншу кількість тепла.
Відзначається, що висока тектонічна активність, яка змушує плити ковзати і стикатися на високій швидкості, як правило, вказує на більш гарячу і розплавлену мантію. Одне з можливих пояснень може полягати в тому, що в набагато більш ранній період Тихий океан, можливо, був покритий значною сушею, яка утримувала тепло до зміни конфігурації.
Дослідження вчених підтвердило, що інтенсивна тектонічна активність Тихого океану вказує на реальну та вимірювану теплову нерівність між двома півкулями.
Засніжені вершини Гімалаїв змінюють колір
Нагадаємо, що супутникові дані, що охоплюють період понад два десятиліття, показали, що рослинність піднімається все вище в гірському масиві Гімалаїв. Раніше ці території вважалися занадто суворими для існування чого-небудь, крім льоду та скель.
Вчені з Ексетерського університету виявили, що межа альпійської рослинності просувається вгору зі швидкістю майже сім метрів на рік.
