Щварценеггер хоче запровадити ПДВ, Тимошенко мріє його скасувати
Отже, ми на порозі чергової спроби податкової реформи. Урядом видано розпорядження. N 859-р від 17 липня 2009 р «Про утворення робочої групи з розроблення проекту Стратегії реформування податкової системи». 23 урядовцям та нардепам, а також міському голові Українки Павлу Козирєву, який віднедавна потрапив до обоймиулюбленців прем`єра і який вже встиг засвітитися в якості кандидата в губернатори столичної області, доручено на чолі з першим заступником міністра фінансів розробити дорожню карту податкової реформи. Це не те що спроба номер п`ять, це спроба номер 225, і всі попередні зазнали фіаско. Товстезні томи проектів податкових кодексів в кращому разі збирають пилюку у шафах, у гіршому – вони давно вже піддані утилізації. Однак не ідеї, що рухали їх авторами.
Одна з ключових презумпцій, на які багато хто з політиків хотів би оперти видозмінену податкову систему України – це ліквідація податку на додану вартість і заміна його чимось на кштал податку з продажу чи податку з обороту. Вчені мужі української фіскальної думки, як-от Сергій Терьохін, закликають шукати «паліативчик» і поспішати непоквапом. Ідея Терьохіна – запровадження т.з «зворотнього ПДВ» (reverse charge VAT), коли не продавець, якого підозрюють в несумлінності, а сам покупець переказує ПДВ до бюджету, випередила свій час і загубилася між трьох сосен професійної дискусії.
Показово, що несприйняття українськими політиками ПДВ загострюється, коли вони перебувають в опозиції, і цей «найкорумпованіший з податків» піддається нищивному остракізму. Коли ж противники ПДВ стають на чолі уряду і переконуються, що це гидке каченя вітчизняної податкової системи тягне на собі весь віз доходів, критика пом`якшується. До того ж ПДВ по-українськи – просто знахідка для урядовців. Відшкодування ПДВ в їх руках може бути і кнутом, і пряником.
Тимошенко з Турчиновим ще з кінця 90-х пророкували безславний кінець ПДВ в Україні, і їх консультанти списали не одну гору паперів, обгрунтовуючи необхідність його заміни на інший фіскальний інструмент. Оскільки відмовлятися від передвиборчих обіцянок скасувати ПДВ ще зарано, то в так і незатверджений проект урядової програми «Назустріч людям» було внесено розпливчасту обіцянку зробити співставний аналіз застосування ПДВ і альтернативних фіскальних механізмів, і вже після того визначитися, чи міняти шило ПДВ на мило багатоступінчатого податку з обороту.
Однак експериментувати з ПДВ в розпал бюджетної кризи і виношувати задуми замінити його на пілотний екземпляр нового податку, від якого в світі хтось відмовився, а хтось ще не додумався – це все рівно, що власноруч довбати дірку у днищі човна, і без того переповненого водою. Та й міжнародні кредитори України, напевне, скоса подивилися б на ігри українського уряду з податковою антиматерією.
Тож, навіть якщо новоспеченій Робочій групі і буде поставлено завдання проаналізувати перспективи заміни ПДВ на ідеальний податок, то шкода буде марно витраченого часу і зусиль. Тим паче, що країна, на яку звертали погляди противники податку на додану вартість і на території якої ПДВ не береться, сама починає придивлятися до цього європейського винаходу.
Якщо не всі Сполучені Штати (а мова саме про них), то принаймні Каліфорнія. Бюджетні справи у Шварценеггера кепські – дефіцит у 26 млрд доларів немає чим покрити, а штат розраховується з працівниками бюджетних установ борговими розписками (випущено 153 тисячі IOUs на суму в 682 млн доларів). Шварценеггер теж видав розпорядження на кшталт українського 859-р, і теж створив Робочу групи з розроблення проекту Стратегії реформування податкової системи Каліфорнії. Ця група і видала на-гора пропозицію запровадити в межах штатуподаток з реалізації за вирахуванням попередньо здійснених закупівель (BNRT, або business net receipts tax). Податок, як свідчить його назва, сплачуватиметься лише суб`єктами підприємницької діяльності. Автори пропозиції запропонували перелік доходів, що не можуть кваліфікуватися як реалізація (повернення боргів, компенсацій з бюджету, емісійний дохід тощо) і виключний перелік витрат, на які дозволено зменшувати базу нарахування податку (передусім закупівля товарів та послуг, безпосередньо пов`язаних з веденням підприємницької діяльності).
Податок з продажу, який сплачують кінцеві споживачі, при цьому в Каліфорнії зберігається.
Чого немає в каліфорнійській пропозиції, так це наміру відшкодовувати негативне сальдо – якщо витрати перевищують реалізацію. Натомість на суму негативного сальдо можна зменшувати базу оподаткування в наступні податкові періоди (до п`яти років).
До всіх бід тамтешнього бюджету (який втричі перевищує український– 124 млрд доларів супроти еквіваленту 43 млрд доларів видатків українського консолідованогj бюджету) ще не вистачало, щоб він перетворився на машину з відшкодування ПДВ. Як це інколи трапляється у деяких державах на околицях Європи.
До речі, наш Мінфін міг би відвідати офіційний сайт своїх каліфорнійських колег, щоб повчитися, як потрібно презентувати громадськості бюджет.
У Каліфорнії бюджетні проблеми ще масштабніші за українські, однак це не дає підстав Шварценеггеру видавати секретні розпорядження про заборону оприлюднення бюджетної статистики.
Станіслав Голубенко
