Легко впізнавану фігурку з ялівцю (на фотографії) я купив у Криму, в славному татарському місті Бахчисарай.
Мабуть, ім`я і слава українського прем`єр-міністра вже стала надбанням не тільки сьогодення, але й майбутнього людської цивілізації. І цілком імовірно, що через тисячу років "ялівцеву Юлю з косою" так само вивчатимуть, як і таємничі, величезні кам`яні статуї на острові Пасхи. Високочолі наші нащадки вигадають тисячі історій, міфів, легенд, дивлячись на дерев`яну "Діву з косою". Скільки "вона" розповість про наш час! Про наше життя-буття!!
А для нас, сучасників, надзвичайно важливим є те, що раз народ почав тиражувати “Юлю”, означає її матеріальний образ, оспіваний тисячами-тисяч поетів, журналістів, піарників (за гроші й безкоштовно) почав приносити реальний базарний прибуток. Не тільки творять, але й купують! Значить, йде боротьба з економічною і фінансовою кризою!
Наївне мистецтво - найдемократичніше, оскільки найбільш народне. Воно примітивне, це "дитинство" його величності людської творчості. Я раптом подумав, що таку скульптурку з дерева міг би вирізати якийсь неандерталець, будь-який інший древній європеєць 50 тисяч років тому, який називав себе не українцем, і не росіянином, не євреєм, не татарином, а був звичайним Homo sapiens, людиною-творцем, яку відвідала, осяяла спрага творчості.
Іншими словами "гасло" назад, у дитинство людське, урочисто крокує Україною! Нас, обивателів, з косою женуть назустріч своєму щастю, а ми, дурні, чинимо опір, грубіянимо, лаємо нашу дорогу (в сенсі ринкову) владу.
Віктор Тимошенко
