Один з аналітиків Світового банку порівняв рішення Верховної Ради різко підвищити мінімальну заробітну плату з наміром здійснити космічний політ на Марс. Попри виразність такого порівняння, воно все ж не зовсім коректне, бо володіючи ракетоносієм «Південмашу», Україна в принципі може розраховувати на космічні польоти, а от за відсутності бюджетних ресурсів істотне підвищення рівня зарплат виявляється значно небезпечнішою авантюрою з непередбачуваними наслідками.  

Хоча правила чесної гри ніколи не користувалися популярністю серед українських політиків, але цинізм і аморалізм тих, хто ухвалив у першому читанні Проект закону «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної зарплати в 2010 році» вразив навіть найбільш досвідчених зубрів української політики. Мало того, що ініціатори зазначеного законопроекту не збираються палець об палець вдарити задля виконання такої законодавчої новації, так вони ще й не обтяжують себе поясненнями, з яких джерел фінансування це робити виконавчій владі.

Українська політика нагадує мозаїку з різних казок. Теперішня ситуація аналогічна казці про гоноровиту бабцю, яка наказувала золотій рибці зробити то одне, то інше диво. Ця аналогія заслуговує на увагу хоч би з точки зору того, чим закінчила необачна старушенція. Паралелі із золотою рибкою також повчальні, адже є межа всьому – навіть можливостям золотих рибок…

Відео дня

Не обтяжуючи себе поясненнями щодо джерел фінансування зазначеного законопроекту, лідер Партії регіонів висловився в тому дусі, мовляв, якщо уряд не знає, де взяти гроші, то нехай поступиться місцем тим, хто знає. Коли б так «відповідав» представник якоїсь маргінальної політичної сили, котрий не має зеленого поняття про економіку і фінанси, а розраховує виключно на популізм і авантюризм, то це мало б цілком природний вигляд. Але ж у даному разі йдеться про прем’єр-міністра тіньового уряду, який за посадою зобов’язаний  оперувати чіткими цифрами і фактами.

Звичайно, якби цифри і факти на підтвердження авантюри з мінімальними зарплатами існували, то лідер Партії регіонів їх обов’язково оприлюднив би, а оскільки їх нема, то біло-блакитний кандидат у президенти змушений уподібнювати себе політичному маргіналу. Як кажуть у таких випадках, і радий би в рай, але гріхи не пускають.

Для того, щоб остаточно не втратити повагу мислячої частини електорату, лідерам Партії регіонів варто частіше слухати хоча б самих себе, щоб приводити у відповідність зі словами чергові наполеонівські плани. Приміром, ще кілька днів тому один економічний гуру регіоналів стверджував, що дохідна частина бюджету виконується вкрай погано, а нині він уже наполягає на прийнятті законопроекту, який передбачає вдвічі більшу ресурсну базу. Оскільки розумом, честю і совістю в даному разі навіть не пахне, то сформулюю запитання простіше: де логіка?

Припускаю, керівники Партії регіонів розраховують на те, що їм вдасться непомітно ухилитися від відповіді на запитання щодо алогізму законодавчих ініціатив. Натомість вони зроблять все для того, щоб зосередити увагу суспільства на тому, як сутужно уряду виконувати їхні забаганки. Якщо ж виконавча влада з честю впорається навіть із цим «космічним» завданням, то невдовзі вони знову розпочнуть блокування парламентської трибуни в вимогою терміново підвищити зарплати в півтора рази.

При цьому під час кожного інтерв’ю регіонали пояснюватимуть електорату, що підвищені соціальні стандарти виконуються не завдяки каторжній праці уряду, а лише тому, що представники Партії регіонів у парламенті України «виявилися безкомпромісними у досягненні мети поліпшення життя уже сьогодні». Знайти ілюстрацію більш брутального нехтування нормами моралі і порядності практично неможливо.

Доволі показово, що всі (!) експерти в галузі економіки і фінансів визнали законопроект ведмежою послугою пересічним людям і країні в цілому, бо у випадку його ухвалення та підписання президентом фінансова система опиниться на межі фіаско. Виконання такого закону виявиться можливим лише за рахунок значної емісії – грошей, не забезпечених товарною масою. Не варто пояснювати, що це спричинить хвилю інфляції, котра впродовж місяця-півтора поставить хрест на будь-яких натяках про підвищені соціальні стандарти і добробут загалом.

Якби ще йшлося про нечистоплотну політичну боротьбу з урядом, то можна було б промовчати, але річ у тім, що фактично доводиться мати справу з цілеспрямованою роботою з дестабілізації фінансової системи України, а це ставить під загрозу національну безпеку держави у фінансово-економічній сфері. Дивно, що президент, який покликаний своєчасно реагувати на подібні небезпечні тенденції, зберігає олімпійський спокій, усім своїм видом даючи зрозуміти, що «пожежа розгортається за планом». 

Принагідно зазначу, що ухвалення безвідповідального законопроекту призведе до нестачі коштів насамперед у приватному секторі – серед підприємств, значна частина яких поки що знаходиться у власності представників Партії регіонів. Не треба бути пророком, щоб передбачити: значна частина цих заводів і фабрик не зуміє вписатися в «нові соціальні стандарти», тому банкрутство і безробіття виявиться наслідком безвідповідального популізму.

Ніхто не заперечує: підвищувати соціальні стандарти необхідно, але це слід робити з урахуванням реальної економічної ситуації. Світова економічна практика недвозначно доводить: за кризових умов доцільно надавати адресну підтримку найбільш незахищеним верствам населення, піднімати рівень зарплат тим категоріям, у яких він неприпустимо низький у порівнянні з іншими категоріями і з точки зору соціальної справедливості.

Власне, цим шляхом і пішов уряд, підвищивши рівень зарплат учителів, медиків, працівників культури і бібліотекарів. Натомість законопроект регіоналів, по суті, не має ніякого відношення ні до проблеми прожиткового мінімуму, ні до мінімальних зарплат, бо пропорційно підвищує всі заробітні плати і пенсії. 

Цей законопроект справедливіше було б відрекомендувати підвищенням добробуту заможних, бо вони значно менше відчують наслідки неухильної інфляції, ніж громадяни з мінімальними зарплатами. Між іншим, коли БЮТ ініціював законодавче введення податку на багатство, то депутати від Партії регіонів навіть слухати про це не захотіли. Чому б з такої благородної нагоди не блокувати трибуну Верховної Ради?

Віталій Чудновський, народний депутат України