Як це не дивно, але президент Янукович починає свою діяльність із продуманого відстоювання гідності України. Причому робить це знущально й зухвало – з російської точки зору. А з нашої – досить дотепно й витончено.
В інавгураційній промові Янукович заявив, що український парламент, перед яким він виступає, залишатиметься місцем для дискусії. Це прямий відгук на те, що в Києві замість президента Росії, або хоча б прем’єр-міністра, з’явився всього-на-всього голова Держдуми Гризлов. Той самий Гризлов, який увійде в російську історію висловлюванням про те, що Державна дума Росії – не місце для дискусій . Не проходить і дня, аби хтось із опозиціонерів у Росії не пригадав йому цього афоризму. Й ось до цього знущального хору, який гримить уже кілька років, додався густий, поважний голос із донецьким акцентом…
Не кажу вже про те, що у відповідь на образливий вчинок Кремля, яка прислала на інавгурацію сусідньої країни таку дрібну фігуру, Янукович здійснить свій перший візит не до Москви, як обіцяв раніше, а до Брюсселя.
Чим пояснити такий старт «ери Януковича»? Для українців це не запитання. Нещодавно російський публіцист Анатолій Стріляний сказав, що якби президентом України став сам Путін, то й він був би змушений проводити ту політику, яку російське імперство нарекло б антиросійською.
Справді серйозне запитання – чому Москва в цей доленосний для України і для Росії час повелася так, вживаючи російське слово, «мелкотравчато»? Чому російські керманичі так легко продемонстрували, що вони є не політики, не справжні державні мужі, а те, що в Росії називають «шелупонью» (дрібнотою), не здатною мислити не лише категоріями геополітики, а й елементарного здорового глузду.
Єгор Гайдар, який тому, мабуть, і помер, що втомився втовкмачувати їм, що для Росії немає важливішої країни, ніж Україна, – цей справжній російський демократ і інтелігент – напевне, перевертається в домовині…
А що буде далі?
Мабуть, розпочинається найцікавіше…
Чи дасть Москва хоч якийсь шанс Януковичу виконати його передвиборчу обіцянку й зробити українсько-російські відносини принципово іншими, ніж були за Ющенка?
Малоймовірно. Бо це б означало ту саму українізацію російського політичного життя, якої Путін клянеться не допустити будь-якою ціною.
Оксана Охрімчук, Москва – Київ
