Днями повернулися з колегами додому, до України. Їздили двома машинами до Західної Європи. Назад – через Словаччину та Угорщину. Потім – Закарпаття та Львівська область. Це неймовірно – ніколи б не подумав, що країни, які зовсім недавно належали до соцтабору та буквально вчора приєдналися до Євросоюзу, так змінили свій вигляд. Передусім впадають в око їхні дороги. Найбільше враження справив угорський автобан, що перетинає майже всю країну зі сходу на захід. Він, мабуть, нічим не поступиться, скажімо, німецькому. Усе наче вилизане... Дороги гладенькі, розмітка свіжа... У нас теж є деякі проблиски, але загалом дорога, особливо у Львівській та Рівненській областях справляє жахливе враження.
Власне, щойно ми в’їхали до України... Тьху, навіть згадувати не хочеться. А тут ще, коли проїжджали, на ескорт Рудьковського практично наштовхнулися, через що довелося простояти....
Потім бачу в новинах, міністр транспорту спочатку каже, що, мовляв, в Україні немає грошей на будівництво доріг. А бюджетних коштів вистачає лише на ремонт наявних шляхів.
Особливо сподобався такий пасаж: «Я на роботі їжджу на «Лексусі», на своєму автомобілі, на якому я їздив, коли ще був народним депутатом. Я задоволений. У себе дома я їжджу на велосипеді».
Міністр-соціаліст уже було попіарився на своєму велосипеді – коли в Чернігові, де його обрали мером, потрапив у ДТП. Один раз на роботу на двоколісному другу вітчизняного виробництва приїхав. Закосив, видно під прем’єра Швеції, який щодня таким транспортом користується. А “в себе дома” – це по двору, що в Конча-Заспі чи по будинку, який пішки, мабуть, не обійти, велосипедом ганяє?..
Отже, репліка головного транспортника означає, що він задоволений станом українських доріг... Чи власним “Лексусом”? Якщо і тим, і другим, хай спробує на ньому, а ще краще – на своєму “Астон Мартіні” – на рідну Чернігівщину у відрядження поїхати. Та не в обласний центр, а по селах. Цікаво, на скільки мостів і підвісок вистачить і на якому кілометрів пробігу його евакуатор забере після того, як маслобак проб’є і карданний вал пошкодить на цих дорогах?
Але ж не поїде, бо знає: якби він був головою колгоспу, на “Ниві” б їздив або на “УАЗику”. Або й справді – на велосипеді, з заправленими в шкарпетки штанами.
Проте міністр розповідає, що коштів на будівництво доріг не вистачає, лише на ремонт. А я його запитаю: а чому в Європі на дорогах ще й примудряються бізнес робити, а в нас усе не вистачає? Може, менше треба витрачати на ремонт міністерських “Лексусів”?
Якщо міністр транспорту каже, що дороги в Україні не будуватимуться, то навіщо такий міністр? Хіба можуть в нього бути важливіші справи, ніж дороги?
Андрій Ковальський, м. Рівне
