Хто сподівався, що братки просто так візьмуть і віддадуть владу? У той самий момент, коли їх застукали на гарячому? Коли вони майже все порішали, поділили, розподілили між собою, і залишалося тільки усунути “прищавого”? Братки сказали коротко і ясно: вони не визнають жодних указів, які їм не подобаються, а особливо тих, які забирають у них годівницю.
Думаю, що й у Секретаріаті Президента сидять не ідіоти, і таку ситуацію передбачили й належним чином підготувалися до неї. Мені, простому українському громадянину, бачаться чотири можливих варіанти розвитку подій.
Перший. Братки домовляються з Президентом про якийсь компромісний крок. Ющенко відкликає указ про їхній розпуск, а вони щось так само у відповідь приймають, наприклад, закон про імперативний мандат, табу на зміни до Основ зовнішньої і внутрішньої політики чи ще щось. Але як можна домовлятися з ними, уявити собі не можу. Може, тому, що не можу уявити собі всього тягаря президентської відповідальності? У будь-якому разі задній хід для Президента – не дуже хороший варіант. Компромісом може також бути взаємна домовленість про дострокові вибори як парламенту, так і Президента.
Другий. Братки не підкоряються Конституції, тобто не виконують указ Президента, а він не може знайти в собі волі виконати його. Законодавча та виконавча влада залишається нелегітимною, але Президент нічого не може з ними вдіяти, а отже, подає у відставку, чи йому оголошують імпічмент за рахунок подальшої скупки перебіжчиків. Це найгірший варіант для України. Він означатиме повну узурпацію влади криміналом.
Третій. Братки врешті визнають, що краще йти на вибори, ніж нагнітати обстановку. Тоді їм доведеться похерити Мороза, який триматиметься за владу зубами до останнього. Бо пройти у Верховну Раду він може лише за списками Партії регіонів (якщо візьмуть).
Четвертий, силовий. Якщо хтось нахабно порушує Конституцію, його мають застерегти від цього силою. Для того й існує держава. Отже, якщо на Банковій усе добре прораховували, то напевне передбачали й такий варіант: Президент видає указ, братки в законі його не виконують, і, щоб урятувати своє становище, використовують якісь воєнізовані бригади для вчинення опору президентському указові. Наприклад, розганяють партійні штаби, територіальні виборчі комісії тощо. Тоді на захист Конституції стає армія. Запроваджується комендантська година, усіх урок вивозять з Києва, і вибори відбуваються у визначений термін – 27 травня. Цікаво, що кияни, напевне, такий варіант залюбки підтримають. Скільки можна терпіти нахабство й зневагу?
Петро Лещинський, м. Київ
