Щодня в Європі жінки стають жертвами одного з найбільш шокуючих видів порушень прав людини – порушення їх права на життя без насильства. Воно може походити не тільки від незнайомця в глухому провулку: набагато вірогідніше, що його джерелом стане партнер, родич, хтось із рідних, знайомий або колега, оскільки найчастіше насильство щодо жінок здійснюють люди, що належать до їхнього кола.
Як свідчить статистика злочинності, кожна четверта жінка хоча б раз у житті піддавалась насильству, крім того, в Європі, принаймні 15 відсотків всіх жінок, старших 16 років, стають жертвами побутового насильства з боку партнера. А оскільки побутове насильство все ще відноситься до злочинів, про які не прийнято говорити, реальні цифри, без сумніву, ще вищі. Інші факти насильства – такі, як нав’язливе переслідування, примусові шлюби, примусові аборти і примусова стерилізація – як і раніше, в більшості випадків не реєструються.
Загальновідомо, що рівень розкриття злочинів, пов’язаних з будь-якими видами насильства щодо жінок, низький. В середньому, поліція починає розслідування таких справ в одному з тридцяти п’яти випадків. До того ж, у співробітників правоохоронних органів не завжди достатньо досвіду у формуванні необхідної бази доказів для притягнення винних до відповідальності. Чи варто при цьому дивуватися, що такі справи так рідко закінчуються звинувачувальним вироком?
Уряди по всій Європі визнають існування цієї проблеми, однак заходи, що ними вживаються, поки що безсистемні. В одних країнах організовані центри прийому жінок, що постраждали від насильства, в інших – введена кримінальна відповідальність за домагання. Деякі країни практикують судові заборони, допомогу консультантів і посередників або виселяють з дому партнера, що застосував насильство. Практика відрізняється в різних країнах, чітка законодовча модель при цьому відсутня, в результаті чого жінки в Європі залишаються беззахисними перед злочинами, які вже давно повинні були б залишитися в минулому.
Рада Європи – не тільки захисник прав людини, але й поборник гендерної рівності – створила систему взаємодії європейських урядів з метою зупинення хвилі насильства, спрямованого проти жінок. Цього тижня ми відкриваємо до підписання першу в своєму роді міжнародну конвенцію щодо запобігання насильству щодо жінок. Вона покликана допомогти державам в проведенні заходів у чотирьох головних галузях: запобігання насильству, захист жертв, притягнення винних до відповідальності і комплексна, цілісна і скоординована політика. В ній врахований передовий досвід всієї Європи.
Конвенція захищатиме жінок від гендерно зумовленого насильства завжди і всюди: на вечірці з друзями, на роботі, на навчанні і дома. В будь-якій з 47 держав-членів Ради Європи жінкам буде гарантовано однаковий рівень захисту, незалежно від того, чи вони прибули до Європи недавно, чи жили тут завжди, незалежно від рівня їх добробуту, їх сексуальної орієнтації, наявності чи відсутності у них дітей і сім’ї.
Держави, які ратифікують цю угоду, повинні будуть негайно вжити заходів щодо запровадження кримінальної відповідальності і судового переслідування за цілий ряд дій, які раніше часто залишалися без покарання: згвалтування, побутове насильство, примусові шлюби, ушкодження жіночих статевих органів, сексуальні домагання, примусові аборти і примусова стерилізація. Тепер не можна буде використовувати в якості виправдання докази, пов’язані з культурою, звичаями, релігією і так званою «честю».
Уряди також повинні будуть започаткувати і фінансувати діяльність ряду служб, в тому числі притулків для жінок, цілодобових «гарячих ліній», центрів медичного і юридичного консультування, таких необхідних для тих, кому довелося зіштовхнутися з насильством, які б надавали медичну і практичну допомогу, а також допомогу і сприяння в притягненні винних в насильстві до відповідальності.
Одним з ключових моментів нової конвенції є усвідомлення необхідності розглядати насилля щодо жінок в контексті нерівності між чоловіками і жінками. Існує помилкова думка про те, що рівність чоловіків і жінок вже досягнута, а переважаюче становище чоловіків відносно жінок в особистій і суспільній сферах в минулому. Власне, одна з головних причин, що спонукають нас вжити заходів сьогодні, полягає в розриві, що посилюється, між вимогами існуючого законодавства і реальною дійсністю.
Конвенція – це наступний крок в масштабній діяльності Ради Європи, яка з 1970-х років підтримує рух за рівність. Вірю, що вона не тільки відкриє практичні можливості для звільнення мільйонів жінок з полону насильства, але й поверне боротьбу за рівність в центр суспільної уваги. Сподіваюсь, що коли конвенція буде преставлена урядам в цьому місяці в Стамбулі, численні держави підпишуть її і будуть застосовувати для того, щоб наповнити конкретним змістом зусилля щодо викорінення насильства в суспільстві задля блага теперішнього і майбутніх поколінь жінок в Європі.
Турбйорн Ягланд, Генеральний секретар Ради Європи
