Візит президента Європейської народної партії Вільфреда Мартенса в Україну можна розглядати як приклад послідовності в політичній дружбі. Або - якщо хочете - як приклад втручання у внутрішні справи незалежної держави.Пан Мартенс очолює найбільший альянс політичних сил, до якого входять канцлер Ангела Меркель, президент Ніколя Саркозі та багато інших представників політичної еліти Старого Світу. Кілька років тому стараннями Григорія Немирі партія «Батьківщина» змінила сумнівну перспективу членства в Соціалістичному інтернаціоналі на статус спостерігача в ЄНП разом з «Нашою Україною» та Народним Рухом України. Зміна політичної орієнтації, як показує розвиток подій, стала визначальною. Юлія Тимошенко не лінувалася брати участь у самітах ЄНП, зачаровуючи своїх новоявлених однодумців. Мартенс, зі свого боку, підтримував Тимошенко під час президентської кампанії. Зазначимо, що і після поразки Юлії Володимирівни Мартенс, немов дбайливий наставник, давав їй поради, запрошував до Європи для участі у спільних заходах. Після взяття лідера «Батьківщини» під варту президент ЄНП став одним з найбільш послідовних критиків української влади.
Формальним приводом для відвідин України стала участь Мартенса у заходах, організованих його соратниками в нашій країні. Проте участь мастодонта європейської політики у становленні громадянського суспільства в Україні виявилося лише димовою завісою над справжніми цілями його приїзду. Якщо використовувати військову термінологію, то Мартенс провів масовану артпідготовку по позиціях української влади напередодні саміту Yalta European Strategy. Колишній бельгійський прем`єр, користуючись тим, що не займає ніяких формальних посад у Європейському Союзі, дозволив собі не соромитися у висловах, виступивши в ролі своєрідного регента хору європейських критиків Віктора Януковича.
Часом Мартенса заносило навіть на дружнє поле. Як, наприклад, розцінювати його заклик якнайшвидше впровадити Енергетичну хартію в українське законодавство, оскільки багато політичних сил тісно пов`язані з енергетичними компаніями. Мабуть, президента ЄНП забули поінформувати, що Юлію Тимошенко багато років називали «газовою принцесою», а приєднання до Енергетичної хартії, як і заявлений поділ «Нафтогазу Україну» на кілька компаній, здійснюються вже під час президентства Януковича.
Поінформовані джерела стверджують, що під час двогодинної розмови з Віктором Януковичем Вільфред Мартенс навіть не намагався робити вигляд, ніби хоче обговорити стан справ в Україні. Він прямо заявив, що його хвилює доля друга, Юлії Тимошенко, після чого висунув ультиматум українській владі. Мартенс заявив, що без звільнення лідера «Батьківщини» з-під варти і забезпечення її участі в парламентських виборах 2012 року про успішну євроінтеграцію України не може бути й мови. Дивно, що шановний бельгійський пан не запропонував відразу зарахувати перемогу «Батьківщині» в ході майбутньої кампанії з виборів до Верховної Ради без проведення голосування та підрахунку голосів. Мабуть, це вже майбутнє побажання, на наступний рік.
Безпардонна манера поведінки окремих європейських «друзів України» навряд чи викликає у пересічних громадян нашої країни симпатію. Зате можна порадіти за представників вітчизняної опозиції. Якщо при Кучмі вони з мінімальним успіхом апелювали до Вашингтону, то сьогодні знайшли собі покровителів ближчих і ефективніших. Цікаво, чи стане Мартенс захищати - цього разу від своїх соратників з «ФІДЕС» - колишнього угорського прем`єра-соціаліста Ференца Дюрчаня, якому політичні опоненти інкримінують різке погіршення економічної ситуації в країні? Чи в даному випадку справедливість буде важливіша за необхідність дотримати політичні пристойності?
Поки колишній бельгійський прем`єр роздає поради українцям, на його батьківщині більше року не можуть сформувати уряд, що є рекордом для Західної Європи. Може, пора направити зусилля пана Мартенса на бельгійський напрям? Хоча б з метою забезпечення моральної підстави для масованого впливу на українську політику ...
Євген Магда
