Парламентські вибори наступного року набувають особливої політичної ваги. Адже перемога влади дасть їй шанс утриматися і 2015 року на президентських виборах, натомість перемога опозиції відкриє перед нею перспективу після Грушевського завоювати і Банкову.
У владному таборі, незважаючи на різке падіння рейтингу Партії регіонів, є фактор, який організаційно його зміцнює: моноцентричність, чітка орієнтованість на Януковича. Там розуміють, щоб без цього єдиного центру (не плутати з однойменною партією) шанси влади різко впадуть.
Тому інстинкт самозбереження приглушує навіть доволі різкі розбіжності інтересів між угрупованнями Фірташа-Льовочкіна, Олександра Януковича-Іванющенка, Ахметова-Колесникова, братів Клюєвих.
Натомість, «помаранчеві», які вже постраждали від жорстокого протистояння між Ющенком та Тимошенко, і зараз мають поліцентричну модель. Гетьманів та «гетьманчиків» тут – десятки. Але поступово в опозиції викристалізовуються два основних центри впливу – БЮТ та “Фронт змін”.
Яценюк повільно, але впевнено нарощує свій вплив. Річ не лише в тому, що Тимошенко сидить у в’язниці і невідомо, коли звідти вийде. Яценюк в очах значного сегменту опозиційного та протестного електорату уособлює політичну новизну і надію на краще. Особливо після політичного самогубства Тігіпка.
Сьогодні головний “фронтовик” не просто гостро критикує владу за всі гріхи. Яценюк політично змужнів, обріс низкою важливих кадрових надбань, відмовися від ризикованих політтехнологічних експериментів. Та став центром тяжіння для багатьох опозиційних політиків та партій.
В опозиції за відсутності Тимошенко мало хто може з ним конкурувати. Це було помітно під час проведення фінального мітингу акції «Україна проти Януковича», що пройшов минулої суботи. “Фронт змін” оперативно зібрав понад мільйон підписів проти Януковича, а у Києві – рекордний мітинг в 9 тисяч людей. Для порівняння, на День незалежності вся опозиція змогла мобілізувати всього 5 тисяч.
Яценюк явно свідомо входить в формат дуже жорсткого (і непередбачуваного) протистояння. Банкова, яка на прикладі Юлії Тимошенко довела, що для боротьби з конкурентами готова на все, усвідомлює, що в особі “фронтовика” з’явився реальний суперник Януковича. Вже зараз закрита соціологія фіксує його перемогу над чинним Президентом в другому турі.
Тому Яценюку не уникнути потужного пресингу. Проти низки бізнесменів в регіонах, які фінансують його партію, уже відкрили кримінальні справи. На цьому влада явно зупинятись не збирається. Чи витримає «Фронт змін» такі атаки? Це покаже час.
Цікаво, що водночас владні політтехнологи провели певний експеримент, спробувавши затиснути Яценюка в обіймах. Після того, як Банкова зрозуміла, що розганяти мітинг “Україна проти Януковича” занадто небезпечно – і саміт з ЄС на носі, і поважні європейські делегації (які приїхали на жеребкування Євро-2012) можуть не зрозуміти “заводних спічів” одіозного Калашникова та тисячі бійців “Беркуту” прямо під вікнами їх готелей у центрі столиці.
«Регіонал» Чечетов раптом почав так хвалити “конструктивність” головного “фронтовика”, щоб це одразу наводило на підозри, що справа тут нечиста. А Київська міська адміністрація відмовилась звертатись до суду для заборони згаданого мітингу Яценюка. Правда, вже після того, як “Фронт змін” встиг встановити сцену, мобілізував людей і зібрався провести мітинг, незважаючи на будь-які заборони.
Втім, такі натяки на лояльність виглядали не дуже переконливо на фоні жорсткої позиції Яценюка, внесення ним законопроекту про імпічмент Президента та його щільної співпраці з БЮТ. Виступ фактичного керівника “Батьківщини” Олександра Турчинова на згаданому вже мітингу “Фронту змін”, схоже, остаточно закріпив союз двох найпотужніших опозиційних сил. Виборцю, звиклому до постійних чвар між опозицією, це явно сподобається.
Всередині різнокаліберного опозиційного табору начебто намітився певний консенсус – хоча для багатьох і вимушений. Добре помітно, як змінюють свою доти різку риторику стосовно Яценюка і «поганого» закону про вибори «Свобода» Тягнибока та «УДАР» Кличка. Їх шанси подолати 5-відсотковий бар’єр під великим питанням, і обом силам важливо заручитися підтримкою «ФЗ» (і БЮТ) на мажоритарних округах.
Ображений Гриценко опинився в ізоляції навіть в опозиційному таборі. Скажімо, лідер партії “За Україну!” Вячеслав Кириленко публічно вказав йому на помилковість гучного грюкання дверима з КОДу.
Перед опозицією – складний шлях до успіху. А сам Яценюк мусить переконати суспільство в тому, що він не просто патріотичний і цілеспрямований політик, а здатний бути лідером загальнонаціонального масштабу. Експерти радять йому також наблизитися до людей і бути простішим.
Але якщо опозиціонери справді виступатимуть проти влади єдиним фронтом, то матимуть всі шанси претендувати на 226 голосів у новому парламенті. Перепоною тут можуть бути лише амбіції.
Сергій Іванченко, журналіст
