Я так і не зміг дати чіткої відповіді на запитання моєї доньки, чому ми цієї неділі відмінили традиційну прогулянку по Хрещатику. Що я їй скажу? Що День Києва – це свято «відірваних» чуваків, що катаються в метро з пивом та іржуть на всю горлянку? Що на Хрещатику стоятиме дикий гуркіт, під який п`яні намагатимуться танцювати на неміцних ногах? Що без бійки в такий день ніяк не обійтися?

Дня Києва завжди чекаю з жахом і прагну на час «святкування» евакуюватися з міста з усією сім`єю. Цього разу, на жаль, евакуюватися не вдалося, але з квартири не вилазив практично цілий день. О 12 ночі вийшов прогулятися по Андріївському (добре, що неподалік живу): останні чуваки, гикаючи й гойдаючись, розходилися по домівках. Здається, їм уже самим набридла ця силувана «веселість», і щоб чимось себе зайняти, вони штовхали перед собою пивну пляшку, і робили це доки не розбили її. А коли розбили, заіржали. Правда, смішно?

Дороги під сміттям практично не було видно. Вулицю прибирали двірнички, і треба було бачити їхні обличчя, щоб зрозуміти, що День Києва означає для них. Десь кричали, хтось відливав на стіну Будинку Булгакова. По Подолу бігали бездомні собаки з недоїдками шашликів. Одне слово, весело гуляли...

Відео дня

На Хрещатик заходити я навіть не наважився. Повернувшись, подумав, що час би заснувати який-небудь громадський комітет з назвою «Кияни – за скасування Дня Києва» й почати збирати підписи під відповідною відозвою. Треба скасувати День Києва з формулюванням: «доки не навчимося святкувати цивілізовано». Звісно, це зробити буде не дуже просто, оскільки в такому «святкуванні» зацікавлені ті, хто активно торгує в цей час, і кожна година торгівлі в День Києва обертається тисячами гривень прибутку, але з чогось треба починати. Добре, що в місті тепер новий мер. І, може, він усе-таки зрозуміє наші сподівання. Не будьмо байдужі до долі Києва, виступаймо проти святкування його Дня.

Василь Кузьминський, музикант