Думка

У вівторок на зборах майбутніх депутатів Партії регіонів до складу цієї політичної сили було прийнято 15 чоловік, включених у список кандидатів у народні депутати від ПР як безпартійні. Це справжнє сузір’я політиків, висловлюючись мовою незабутнього Данилича, „вищої міри”. Вони напевне піднесуть рейтинг – і репутацію – Партії регіонів до небувалих висот.

Наведу цитати з матеріалів ЗМІ про окремих високодостойників, що поповнили лави партії “донецьких”. Безперечно, ці цитати неправдиві, несправедливі, тому не витримують жодної критики.

Відео дня

КІВАЛОВУ ПРИПИСУЮТЬ КОРУПЦІЮ

„Майдан”, 7 вересня 2005 року:

„До появи в третій декаді листопада 2004 р. прізвиська "Підрахуй" усі, хто в пасажирському транспорті України та СНД знайомився зі студентами або викладачами Одеської національної юридичної академії, називали С.Ківалова "Кідаловим". Адже це прізвисько якнайкраще передає зміст діяльності С.Ківалова під час вступних іспитів, як розповідають ті, хто не пройшов за конкурсом, та їхні батьки: "Будь ти хоч велетнем думки, тебе кинуть, якщо не заплатиш за певною таксою!"...

На увесь світ С.В.Ківалов прославився в якості головного "підрахуя" на виборах Президента України в 2004 році. Тому в нього сьогодні прізвисько подвійне – Кідалов-Підрахуй або Підрахуй-Кідалов...

У стилі С.Ківалова було й залишається розраховуватися з потрібними людьми за державний або чужий рахунок. Наприклад, звичайною практикою для ОНЮА є навчання на заочному й післядипломному факультетах n-ої кількості народних депутатів, працівників Кабінету міністрів і т.зв.  адміністрації Президента. Ясна річ, ніхто з них за роки навчання ніколи в академії не з`являвся. Присутні тільки їхні заліковки.

А як кваліфікувати захист кандидатської дисертації заступником Генерального прокурора Т.Корняковою, що відбувся 29 грудня 2004 р. в ОНЮА? Спробуйте тепер розраховувати на принциповість Генпрокуратури.

Та й де ще, як не в С.Ківалова, можуть захищати дисертації випускники радянських юридичних факультетів та інститутів: вони взагалі не здатні на самостійну наукову думку.

Наприклад, сам С.Ківалов, що вважає себе "батьком" українського митного права, списав слово в слово своє "Митне право в системі адміністративного права" у російського професора, доктора юридичних наук Дмитра Бахрака. Це чистої води плагіат, який карається за ч.1 ст. 176 Кримінального Кодексу України. Але це ще квіточки.

Колектив ОНЮА підготував і видав мовою оригіналу й у перекладі на сучасну українську мову "Литовський статут" й "Привілеї" до нього. "Привілеї" зі староукраїнської на сучасну переклав відомий учений, письменник, поет, публіцист і колишній багаторічний політкаторжанин Василь Володимирович Барладяну-Бирладник. Але, коли з`явився другий том видання, то всі були вражені тим, що автором перекладу "Привілеїв" названий С.Ківалов, який не те що староукраїнської не знає, але ледве може зв`язати сучасною українською два слова”.

БОЙКОВІ ШИЮТЬ ЗВ’ЯЗКИ З ГАЗОВИМИ ПОСЕРЕДНИКАМИ

„Досьє”: 

„12 квітня 2005 року заступник міністра МВС Геннадій Москаль заявив, що має намір вивчити діяльність Юрія Бойко за часів його керівництва "Нафтогазом України". Але, мовляв, поки до цього в нього руки не доходять. Юрій Анатолійович назвав це "політичним замовленням" з боку Юлії Тимошенко. За його словами, він "нічого не боїться, і завжди дотримувався державних інтересів". "У прокуратуру мене не викликали й кримінальних справ не заводили. Тому що немає за що", – каже Бойко ("Факти", 24 червня 2005 р.).

Отже, що ж ставили за провину Юрію Бойку.

Лобіювання російських інтересів

Юрія Бойка неодноразово звинувачували в лобіюванні інтересів російських нафтових компаній. Зокрема , "Тюменської нафтової компанії".

Імовірно, у Юрія Анатолійовича збереглися гарні відносини з представниками російського нафтового комплексу ще з тих часів, коли він керував ЛіНОСом.

Бойка називають одним з ініціаторів заповнення нафтопроводу "Одеса-Броди" російською нафтою.

Причетність до RosUkrEnergo

У травні 2005 року Міністерство юстиції США завершило розслідування щодо RosUkrEnergo. Серед його власників американці назвали Юрія Бойка та російського підприємця Семена Могилевича.

У жовтні 2006 року Юлія Тимошенко в ефірі "1+1" продемонструвала документи, які нібито свідчать про причетність Бойка до створення компанії RosUkrEnergo AG – посередника, який продає російський газ в Україні.

Юлія Володимирівна заявила, що RosUkrEnergo є виключно приватною компанією. "Ця приватна компанія створювалася посадовою особою Юрієм Бойком. А в усіх нормальних цивілізованих країнах, коли на державній посаді людина створює компанію на державних оборотах, – це називається корупцією", – заявила лідерка БЮТ ("1+1", 26 жовтня 2006 р.).

Юрій Анатолійович не підтвердив, але й не спростував свою участь в RosUkrEnergo”. 

Банкрутство облгазів

У травні 2007 року Всеукраїнська асоціація обласних газорозподільних компаній заявила про те, Міністерство палива й енергетики на чолі з Юрієм Бойком хоче довести до банкрутства обласні газорозподільні компанії (облгази) в інтересах RosUkrEnergo або "Укргаз-Енерго".

Юрій Бойко заявив, що виступає проти приватизації облгазів. За його словами, ринок газу в Україні досить лібералізований і подальша приватизація на цьому ринку недоцільна.

Шахрайські схеми

У 2005 році тодішній глава СБУ Олександр Турчинов заявив, що його відомство розслідує кримінальну справу за фактом завдання Україні мільярдних збитків через шахрайську схему поставок туркменського газу за посередництвом фіктивної фірми EURAL TG, погодженої з "Нафтогазом України" та "Газпромом". Тоді ж прем`єр Юлія Тимошенко обвинуватила колишнє керівництво "Нафтогазу України" в причетності до історії зі "зникненням" 8 млрд. куб. м газу "Газпрому" узимку 2004–2005 рр.

Юрій Бойко відразу ж спростував свою причетність до цієї схеми. При цьому його однопартійці заявили, що влада, таким чином, намагається повернути на ринок структури, які раніше працювали з Павлом Лазаренком”. 

БОГОСЛОВСЬКІЙ ДОРІКАЮТЬ ЗА НЕПОСЛІДОВНІСТЬ

„Обком”, 7 вересня 2007 року:

„Пристроюючи лідера віртуальної політтехнологічної конструкції "Віче" Інну Богословську на передостаннє місце у свою першу п`ятірку, поводирі Партії регіонів відверто намагалися додати собі перед виборами "більше і гламуру, і макіяжу, і манікюру, але по суті лише "намотали собі на гвинт" жінку легкої політичної поведінки. Навіщо "регіоналам" ця мадам потрібна була в принципі, так ще й на такому високому місці – з її політичною біографією, що нагадує історію невиліковної хвороби на кшталт СНІД?

Інна Германівна минулого вівторка спробувала сформулювати своє кредо: "нікому не вдавалося піймати її на неправді", що зовсім не означає, що неправди як такої не було й не буде.

Менш як рік тому, у самому кінці грудня, пані Богословська викладала в докладному інтерв`ю такі, наприклад, речі:

„Якщо Азаров і далі буде персоніфікувати економічну політику Януковича, то Партія регіонів жодних шансів бути переможцем на наступних парламентських виборах не має. Більше того, Партія регіонів, у такому разі, не має жодних шансів бути прийнятою західною спільнотою... Ті, хто не розумів мого відходу два роки тому, констатації того, що Азаров – керівник позавчорашнього дня, сьогодні кажуть, що я була абсолютно права, і підписуються під тим, що його потрібно міняти..."

Але минуло лише три місяці – і Інна Германівна з веселим гиканням пристроїлася в уряд, у якому Азаров не тільки є, а ще й благополучно заправляє, "підминаючи під себе". І навіть не погидувала ввійти з ним в один виборчий список! Цинізм вищої проби, хіба ні?.. Не кажучи вже про прогноз Інни Германівни стосовно того, що ПР на наступних виборах "шансів жодних не має".

Інна Германівна володіє феноменальною навіть для сучасного "політикуму" здатністю не соромитися ні вимовлених слів, ні зроблених учинків. Ще в жовтні 2001 року, беручи участь у виборах у Верховну Раду – 2002 у складі НЛО ("Нове ліберальне об`єднання", яке встигло, щоправда, ще до виборів перейменуватися на КОП – "Команду озимого покоління") вона мило визнавала, що зовсім "не соромиться не соромитися": "Я зовсім не соромлюся того, що перемінила три фракції: НДП, "зелених" й "Трудову Україну" <...>, оскільки Бог мені дав можливість швидко розбиратися в ситуації, то я пройшла три школи й побачила три зовсім різні політичні конструкції". Досвід Інни Германівни (три фракції за три роки – від тодішньої "партії влади" до фракції зятя Кучми), зрозуміло, не унікальний, були й більш мобільні "школярі", які осягають премудрість життя шляхом таких от "прискорених курсів". Але якось ніхто не зважився виправдати свої "метання" іменем Бога...”

ЗУБЦЯ ЗАЧИСЛИЛИ ДО ЗРАДНИКІВ

„Главред”, 18 липня 2006 року:

Зубець зрадив БЮТ за рекомендацією Академії

Народний депутат від БЮТ, президент Української академії аграрних наук (УААН) Михайло Зубець підтримав антикризову коаліцію, виконуючи рекомендації президії Академії. „Для ефективного просування інтересів української науки в стінах парламенту Зубець вирішив  підтримати створену у Верховній Раді України коаліцію фракцій Партії регіонів, СПУ та КПУ, проте, не покидаючи лав фракції БЮТ”, – сказано в повідомленні прес-служби депутата”.

СУПРУНЕНКОВІ ЗАКИДАЮТЬ ВТРУЧАННЯ В РОЗПОДІЛ СТОЛИЧНОЇ ЗЕМЛІ

„Кияни”, 10 жовтня 2007 року:

„Взагалі у справі виділення землі в столиці відбуваються дивні речі. Кажуть, що в КМДА діє якась загадкова "робоча група пана Супруненка". (Олександр Супруненко – рідний брат зятя Леоніда Чернівецького. – Прим.).

Отже , кабінет цієї людини нібито став обов`язковим пунктом на шляху документів з управління земельних ресурсів до профільної комісії Київради. Причому офіційного статусу ця робоча група не має. Але один з підприємців, який хотів отримати землевідведення, розповів на умовах анонімності про те, що коли він у канцелярії Київзему поцікавився долею своїх документів, то одержав відповідь, що їх передали на розгляд робочої групи, але жодних строків, так само як і координат цієї групи, не назвали.

"Мені казали, що в кабінеті Олександра Супруненка, який офіційно очолює групу помічників Черновецького, лежить до трьохсот земельних справ, які він розглядає особисто, – каже Володимир Бондаренко. – Якщо документи пройшли через кабінет Супруненка, то незалежно від того, як голосуватимуть депутати Київради, земельне питання буде вирішене позитивно".

"Я ніякого відношення до земельної комісії не маю, я – член постійної комісії Київради з питань власності. Земельні питання не перебувають у моїй компетенції, – спростував інформацію Олександр Супруненко, депутат Київради (Блок Леоніда Черновецького). – Це, м`яко кажучи, дезінформація".

Список імен новонавернених у Партію регіонів і всієї тієї несправедливості, яку їм приписують, можна продовжити... Звісно, з метою спростування таких висловлювань.

Підготував Микола Писарчук, м. Київ