Думка
Нунсівець Ігор Кріль, один із сімох, що не підписали Коаліційну угоду між БЮТ і НУ–НС, сьогодні пообіцяв поставити свій підпис, але за умови, що Кириленко відмовиться від посади спікера Верховної Ради. Але якщо проблема тільки в кандидатурі спікера, то, як на мене, не немає ніякого сенсу затягувати з підписанням коаліційної угоди як такої. І така ув`язка видається надуманою і натягнутою.
Здається, одна дія – підписання Угоди про демкоаліцію – на практиці зовсім не означає, що за ним автоматично йде друга – обрання Кириленка спікером. Саме на такі висновки наштовхує навіть поверхове прочитання тексту «Угоди про створення Коаліції демократичних сил у Верховній Раді VI скликання», яке цілком дозволяє створити коаліцію і не зв`язувати себе обіцянкою голосувати саме за Кириленка.
З кандидатурою прем`єр-міністра за Угодою все чітко і зрозуміло: «Пункт 10.1. Суб`єкти Коаліції вносять на посаду Прем`єр-міністра кандидатуру Тимошенко Ю.В.» І крапка – ніяких двочитань і розбіжностей. А от там, де йдеться про посаду Голови Верховної Ради, починається туман і лабіринти. Цей же пункт 10.1 свідчить: «Кандидатуру на посаду Голови Верховної Ради вносить НУ–НС». І тут теж – крапка, і... повна свобода для маневру.
Пригадаємо, протягом всієї передвиборної кампанії для виборця саме прізвище Кириленка позиціонувалося як прізвище, безумовно, майбутнього спікера (у разі створення демкоаліції). Але слова, сказані усно, і слова, зафіксовані на папері, – як відимо, дві великі різниці. Якщо до виборів ніхто з нунсівців і бютівців публічно не дозволяв собі засумніватися в тому, що «наш спікер – Кириленко», то буквально за тиждень після 30 вересня Луценко припустив, що якщо до демкоаліції приєднається блок Литвина, то кандидатура самого Литвина може бути розглянута на посаду спікера. Можу собі уявити, що в той момент подумав сам Кириленко – напевно, щось малоцензурне... Згодом також виникло прізвище Плюща як претендента на спікера, називалися й інші імена.
І навіть те, що тиждень тому фракція НУ–НС підтримала кандидатуру Кириленка на посаду спікера («за» проголосували 54 з 72 депутатів), за такої ситуації не означає, що Кириленко очолить Раду.
Я, звичайно, як рядовий виборець, не втаємничена у внутрі- та міжпартійні хитросплетіння. Але, виходить, конфлікт був закладений ще при розробці тексту Коаліційної угоди. І терті у внутріпартійних інтригах старі нунсівці планували “кинути” Кириленка із спікерством вже з самого початку?
Куди дивився сам Кириленко, беручи участь у розробці цього тексту, чому не зажадав такої ж чіткої і завчасної, як з Тимошенко-прем`єром, фіксації свого прізвища як майбутнього спікера в тексті Угоди про демкоаліції, – залишається тільки здогадуватися. Можливо, справа в політичній недосвідченості Кириленка, його невмінні плести підкилимні інтриги проти своїх же товаришів по партії? Це чудові якості для людини, але, звісно, шкідливі в нашому гадючому політикумі.
Підтверджують таке припущення репліки його однопартійців на предмет того, що якщо Кириленко не може консолідувати депутатів своєї фракції (йдеться про демарш деяких нунсівців, які не прийшли вчора на засідання політради), то як спікер він тим більше не зможе консолідувати депутатів всього парламенту. Хотіла б я подивитися на того, хто його зможе консолідувати. Що ж, або йдеш в політику і плетеш інтриги, або – займаєшся чистішими речами.
Не скажу, що виступаю за висунення Кириленка на посаду голови ВР, але вважаю, політики зобов`язані дотримуватися даного ними слова. А ті, хто три роки тому одержав владу на Майдані, – в першу чергу.
...Якщо Кириленко буде висунутий і таки обраний на посаду спікера, то тяжко йому буде. Хоча справедливість, хай з скрипом і смородом, але візьме гору. А от якщо все буде інакше, то в пам`яті виборця знову залишиться осад брехні: говорили про одне, підсунули іншого...
Чи не забагато брехні випадає сьогодні на кожного виборця? Виборця, за чиїм голосом за пару років ті ж політики знову ганятимуться.
Тетяна, м. Київ
