Типова сесія міської Ради – в одному із пристоличних міст області. Депутатський загал, в тому числі і найчисельніша фракція, куняє при розгляді питання про затвердження статуту дошкільного навчального закладу «Гармонія», помітно пожвавлюється при створенні комунального БТІ і входить в азарт, коли черга доходить до земельних питань.
Питання ці у всіх на руках, і цей документ вартий того, щоби з ним ознайомитися. Навпроти всіх претендентів на земельні ділянки заздалегідь проставлені плюси чи мінуси. Відразу обумовлюся – ділянки під ведення підприємницької діяльності і земля у цьому місті коштує від 15 тисяч у.о. за сотку.
Голосування за 40-50 земельних питань (помісячна середньостатистична пропускна здатність сесії) йде в автоматичному режимі. Фракції, незалежно від кольору, працюють злагоджено і здебільшого дотримуються домовленостей. Навпроти підприємства N, яке хоче викупити півгектара на території колишньої бази реммеханіки, стоїть жирнющий плюс, оскільки, окрім перерахування пари мільйонів у бюджет розвитку, воно, за офіційною версією, допомогло перекласти два кілометри труб місцевому теплоенерго і встановило нові пральні машини у дитсадку голови комісії з питань регламенту. Навпроти підприємця S стоїть однозначний мінус – вже два роки він викуповує землю під своєю кав`ярнею і відмовляється платити за неї ціну, що її виставила бюджетна комісія – вчетверо вище за експертну оцінку. На інші пропозиції – на межі пристойності і карного кодексу – він не реагує. Дивак. Так у нашому місті бізнес не роблять.
За офіційною версією вільної землі у місті – немає. Ані клаптика. Якщо якийсь навіжений посунеться до землевпорядника чи навіть до голови, йому можуть покрутити пальцем біля скроні. І тим не менше на кожній сесії із отих 40-50 земельних питань – з десяток попередніх погоджень. Хто розуміється, той знає, що означає це солодке слово – початок оформлення права на користування, а згодом і оформлення права власності на землю. Тобто, за умов відсутності вільних земель запасу на кожній сесії з вакууму з`являється з десяток незайманих ділянок. І голосуються, якщо тільки одна із фракцій не скористається правом вето. Є такий прояв депутатської корпоративної солідарності.
Звідкіля ці ділянки, як і де про них дізнатися, а головне, як досягти, щоби напроти твого прізвища чи назви твого ТОВ викристалізувався жаданий плюс? Це таємниця за сімома печатками, в яку посвячено від сили троє-четверо посадових осіб. Містом і депутатським корпусом ходять і набирають сили чутки, що ці знання і супровід щедро винагороджується, однак чи йняти їм віри? Чи перепадає щось з того депутатам? Ось вчителька-депутат і її фракція голосує за відведення кількох гектарів під торгово-розважальний центр. Піди довідайся, чи роблять вони це (а) за велінням душі, (б) за вказівкою голови фракції чи (в) за іншими стимулами.
Де провоохоронні органи, запитаєте ви? Один із органів, що стоїть на сторожі закону, стаханівськими темпами, за три сесії і три місяці, отримав через сесію всі три погодження на відведення земельної ділянки в центрі міста під свою адміністративну будівлю. Цю блискавичну процедуру потрібно показати експертам Світового Банку, щоби вони перемістили Україну із другої сотні у списку Doing Business-2008 на місце, гідне скандинавів. Після такої уваги міської влади правоохоронцям, погодьтеся, було би неввічливим реагувати на сигнали усіляких шукачів правди.
І ось публікація Закону України про державний бюджет на 2008 рік стала в коридорах місцевої влади справжнім вибухом. Внесені зміни до Земельного кодексу передбачають набуття права оренди земельних ділянок та їх продажу виключно на аукціонах. Юлія Володимирівна реалізувала свою передвиборчу обіцянку.
Відлагоджена роками система завмерла. Добігає кінця лютий, а на сесіях багатьох місцевих рад не вирішено жодного земельного питання. Є, щоправда, і такі, яким закон – не указ. Працюють, як звикли: далі, мовляв, побачимо.
Дійсно, постає безліч питань. Кабмін обіцяв їх прояснити своєю постановою, однак вона ще узгоджується міністерствами і відомствами. Якщо із наданням попередньої згоди на збір матеріалів більш-менш зрозуміло – на аукціон, то як бути з тими рішеннями, шо були проголосовані раніше? Якщо дозвіл на попереднє погодження був наданий, скажімо, 2007 року, то тоді як – розвертати все назад і оголошувати аукціон? Правовий вакуум очевидний, і його не заповнити однією лише постановою Кабміну.
Серед інших, його заповнять фірмочки, які спеціалізуватимуться на фіктивній участі в аукціонах, певна річ, за винагороду. Натренувалися досхочу на процедурах державних закупівель...
В самому законі теж є зачіпка – виняток робиться для тих земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб. На ласих шматках землі з`явилися чи ось-ось з`являться занедбані "лачуги дядька Тома", купівля яких нотаріально посвідчена і зареєстрована в БТІ. Пам`ятаєте чеський літачок, що зазнав аварії під Жулянами? Так ось, перечепився він при падінні саме через такий, з дозволу сказати, об`єкт, який бовванів серед поля вартістю в сотні мільйонів гривень, символізуючи право власності на нього фірми, активи якої обмежуються столом і двома стільцями.
Вихід підказує і Президент у своїх вимогах до змін до закону про бюджет на 2008 рік. Він наполягає зробити виняток у цих конкурсних процедурах для об`єктів, скажімо, соціального і доступного житла. Була би шпарина – то депутати втиснуть в неї і слона, оголосивши новий мікрорайон кварталом доступного житла на тій підставі, що десять квартир віддадуть ЖЕКу. Що зовсім не означає – двірникам.
Система замислилась і чухає потилицю. Її відповідь, не сумніваймося, буде адекватною. Вона знає ціну «плюсам».
Станіслав Голубенко, депутат місцевої ради.
