Ви дуже багато зробили для популяризації соціал-демократичної ідеології в Україні. Чому сама партія виявилась непопулярною? Чи ви робили “розбір польотів” на цю тему?
Розбір польотів ми не робили ніколи, але ретельно намагалися проаналізувати ситуацію. Для популяризації соціал-демократичної ідеології ми дійсно зробили дуже багато. Наприклад, наше видавництво видало з теорії та практики соціал-демократії понад тридцять книжок. І всі вони є у всіх бібліотеках України. Ми провели ряд наукових конференцій міжнародного рівня з питань розвитку соціал-демократії.
І в тому, що Україні є приблизно п’ятнадцять відсотків прихильників соціал-демократичної ідеології – є заслуга СДПУ(о). Але соціал-демократичні партії отримують невеликий відсоток. Чому так відбувається?
На жаль, в Україні формування середнього класу ще далеко не закінчилось. А ідеї соціал-демократії найбільш близькі саме середньому класу.
Були і власні помилки. Наприклад, я вважаю однією з помилок те, що після парламентських виборів 2002 року ми не зуміли зробити політичний прогноз розвитку України. І не зробивши це, ми не перебудували роботу, рухалися у напрямку класичної організації партійної роботи, побудови структури, яка вибудовується на початковому етапі становлення партії. І це була головна помилка. Друга помилка: ми не помітили процесу бюрократизації партії. З місць йшли відписки за невиконану роботу, а ми не завжди звертали на це увагу. По-третє: задля перемоги потрібна команда. Вважалося, що в нас є команда, але коли голова партії та деякі керівники втратили високі посади, активність партійців почала згасати. Чи це інстинкт самозбереження людей в умовах 2005-2006 року?! Але процес згортання активності був очевидний. Зрозуміло, що виникли й кадрові проблеми. Партія втрачала публічність, чого не повинно бути. Партія має працювати, завжди відстоювати інтереси людей, незалежно від того чи перебуває вона у парламенті.
