В Алтайському федеральному бункері президент Росії Володимир Путін обмірковував стратегію прямих переговорів з президентом України Володимиром Зеленським. Біснуватий фашистський сіоніст зовсім злетів з котушок, і до нього був потрібен нестандартний підхід.
- Застреліть Пугачову, - сказав Путін, поміркувавши.
- Є застрелити Пугачову, - козирнув Шойгу. - Собаці собача смерть.
- І бахуря! - тонким голосом проблискував співак Газманов. Він був підвішений на дибу, і Лавров від нудьги кидав йому в рот смердючі бички. - Наполягаю на страти бахуря! Прошу внести до протоколу.
- Забули вас запитати, громадянин Альтшуллер, - сказав Лавров. - Ви ж, здається, на це прізвище ізраїльський паспорт замовили?
- Сталася жахлива помилка! - закричав Газманов. - Ні на яке ізраїльське громадянство я не подавав, мене обмовили! Я залишаюся навіки з Росією, зі свободою, до кінця!
- Рамзан, звільни цього зрадника до кінця, - поморщившись, звелів Путін.
Кадиров встав, дістав кинджал і штовхнув їм Газманова в живіт. Газманов запищав.
- А ти як думав, - повчально сказав Путін. - Бідний, бідний Олег Газманов, безневинна жертва нацистського батальйону"Азов"!
Всі підморгнули Газманову і засміялися. Газманов помер. Кадиров, висунувши язик, почав вирізати у нього на спині свастику.
- Загалом, Зеленського я прийму тут, - сказав Путін, знову стаючи серйозним. - Отже, про що говорить нам його психологічний портрет?
- Про те, що він повністю капітулює в перші 15 хвилин нашої спецоперації до шостої ранку 24 лютого, - доповів Шойгу. - Але я б не став пускати майбутні переговори на самоплив. Треба його чимось приголомшити прямо з порога. Нехай Рамзан, припустимо, несподівано кине в нього мертву вівцю.
- Нет, - набичився Рамзан. - Ауца на потім. Нехай краще Залагодимо Уладимич покаже нигадяю який-небудь астирвенелий прыем дзюдо.
Путін невдоволено засопів і поправив завалилося на потилицю вухо. У зв'язку зі злочинними санкціями світової буржуазії в Росії стали спостерігатися проблеми з поставками ботоксу, і це не кращим чином позначалося на зовнішній оболонці російського президента.
- Ще ідеї? - холодно запитав Путін, підняв зі столу випав очей і гостро глянув їм на присутніх.
- Можна привезти Януковича, - невпевнено запропонував Лавров. - Нехай зірве з Зеленського шапку.
- А якщо він буде без шапки? - заперечив Путін. - Він же сущий диявол.
У бункері повисло напружене мовчання.
- Взагалі-то у мене дещо припасено на подібний випадок, - зітхнувши, зізнався Шойгу. - Атомна бомба української розробки, знайдена в лабораторії Харківського фізтеху.
- Ми взяли Харків? - радісно скрикнув Путін.
- Ні, - сказав Шойгу. - Просто знайшли бомбу і все.
З цими словами він витягнув з-під столу ядерний чемоданчик і обережно витягнув з нього невелику ядерну бомбу.
- Ти навіщо це сюди притягнув, чукча ягельна?! - закричав Путін, квапливо натягуючи свинцеві труси.
- Та вона несправжня, - зізнався Шойгу. - Але Зеленський-то цього не знає!
Вгорі загуркотіли важкі кроки. У бункер з невідворотністю року стрімко спускався зловісний маленький брюнет.
- Це Зеленський! - скрикнув Лавров. Від хвилювання він проковтнув Бичок і закашлявся. - Полундра!
Маленький брюнет зістрибнув на підлогу бункера. Кадиров кинув у нього мертву вівцю, а Шойгу – ядерну бомбу, але це не справило на гостя ні найменшого враження.
- Ніхао, - привітався гість, і всі побачили, що це не Зеленський, а якийсь багатий китаєць.
- Ти хто? - з глибокою повагою до дружнього китайського народу запитав Путін. - А де мій друг Сі?
- Ти, навелное, хотіла сплосить, де твій пан Сі? - з посмішкою поправив його китаєць, особливо напираючи на слово "пан", і навіщо-те незрозуміло додав: - Салюпа Лиса.
Путін побагровел, але промовчав. Решта теж про всяк випадок промовчали.
- Халосій бункел, - сказав китаєць, окидаючи приміщення хазяйським поглядом. - Зробимо тут теплиця для великий китайський Гліб шиітаке. Хто з вас глюпий талпаеб Сойгу?
- Ну я, - зізнався Шойгу.
- Будес паливать, - звелів китаєць. - Якщо засохне хоч один великий китайський Гліб шиітаке, буде паф-паф.
- Зрозумів, засранець?! - гаркнув Путін. - Паф-паф!
- Маладес, салюпа Лиса, - похвалив його китаєць.
- Спасибі, пане – - почервонівши від задоволення, сказав Путін.
- Пазалуста, салюпа, - сказав китаєць.
Василь Рибніков
