Літній період на ринку пального попри загальний період відпусток та затишшя багатий на події та інформаційні спалахи, що вчергове доводять відсутність реальної державної політики в цій галузі.
Саме політики як способу налаштування ринкових відносин, а не ручних механізмів чи ситуаційних рішень.
Єдине що залишається стабільним - це залежність українського ринку пального від імпорту. Україна продовжує залишатись в своєму споживанні на 80 % залежною від імпорту дизельного пального та скрапленого газу, на 50% від імпорту бензину.
За даними 2020 року, майже 78% імпорту складає білоруський бензин (851 тис.т), а частка імпорту дизелю з Білорусі складає 35% (2,18 млн.т.), частка імпорту скрапленого газу 16% (265 тис.т.), частка імпорту дизелю з Росії складає 40% (2,6 млн.т.), а скрапленого газу 44% (715 тис.т.)
Останній кругообіг залежності Україна-Білорусь-Росія проявився після введення РНБОУ санкцій проти Proton Energy S.A., який поставляв дизельне пальне та скраплений газ виробництва "Роснєфть". Частка поставок Proton Energy S.A. в обсязі загального споживання України складала ~ 20-25%.
Тоді Уряд шукав варіанти заміщення поставок російського пального через збільшення обсягів морського імпорту та домовленостями щодо нарощування поставок з Білоруських НПЗ.
Коли і основний виробник білорусів - Мозирський НПЗ мав зупинятись на плановий ремонт, що в доповнення до зупинки російських поставок ще більше створювало дефіцит на ринку, знову питання вирішували або збільшення доремонтних відвантажень або збільшенням морського імпорту, який в свою чергу теж обмежений пропускною здатністю портів, перевалки та вільними потужностями Укрзалізниці.
При цьому, інформація про наповнення ринку завдяки збільшенню потужностей переробки вітчизняних виробників, яких в Україні всього два: Кременчуцький та Шебеленський НПЗ, завжди залишалась поза увагою.
Політика держави в першу чергу мала б орієнтуватись на власне забезпечення країни, розвиток потужностей та створення умов, коли імпорт не відіграє вирішальну роль на ринку.
Тим більш коли основними імпортерами є країни, які ведуть себе вкрай не передбачувано.
Замість того, щоб обмежувати імпорт з країни-агресора ми веземо з Росії скраплений газ, витісняючи власний бензин, а замість створення умов для власного виробництва - домовляємось з білоруськими НПЗ про збільшення імпорту для покриття російського обмеження поставок дизелю.
Те, на що ми закривали очі і вважали, що цього не має, досить чітко пролунало на загал на прес-конференції Лукашенка, що відбулась 9 серпня цього року.
Якщо держава не бачить, що енергозалежна в поставках пального від Росії та Білорусі, які ведуть спільну політику, то Лукашенко цим відверто бравірував і давав зрозуміти, що це послуга з його боку, яку він може і не надати при бажанні.
Як зазначив Олександр Григорович за одну добу Білорусь і Росія могли б припинити поставки пального, яке в балансі українського ринку складають з боку Білорусі 35%, а з боку Росії- 35-40% і це б принесло чималі проблеми Україні.
Чи потрібен ще якийсь сигнал українській владі, щоб почати скидати ярмо енергозалежності…
З 1 серпня поточного року Кременчуцький НПЗ на власний ризик майже вдвічі збільшив обсяги переробки, що дасть змогу ще на 20% наповнити ринок.
Але проблеми, які потребували вирішення залишаються. Структура споживання пального в Україні, що сформувалась за останнє десятиріччя деформована. У 2012 році споживання бензинів в Україні становило 4,2 млн. тонн на рік, а у 2020 році - 2,1 млн. тонн (-50%). В той же період , споживання скрапленого газу на транспорті зросло з 0,8 млн. тонн до 2,03 млн. тонн на рік (+253%). На ринку відбулось заміщення бензинів скрапленим газом.
В Україні ж, на тлі падіння споживання бензину до 18% у 2020 році з 46% у 2012, показник споживання скрапленого газу зріс з 8% до 20% відповідно.
Скраплений газ краще продається, тому що він дешевший за рахунок пільгового акцизу(52Є/1000 л), що був запроваджений режимом Януковича для монополізації ринку олігархом Курченком. Акциз на газ вчетверо менший акцизу на бензин (213,5 Є/1000 л.) та майже в два з половиною рази менший акцизу для дизелю (139,5 Є/1000л).
Імпортуємо ми цього газу з усього споживання більше 80%. Розвивати власне виробництво бензину, без створення рівних умов для всіх видів пального, а в першу чергу без скасування пільг для російського імпорту вкрай проблематично.
Вже майже рік в парламенті зареєстрований законопроект №4098 що балансує акцизи, але він і досі не розглянутий комітетом.
Але ж питання вирівнювання ринку після збалансування акцизів, що десятиріччя був деформований це не справа одного дня. Наразі швидкі рішення, що приймались під час кризових ситуацій на ринку знову повернули Україну в стан залежності.
Білоруський бліц-криг з зупинкою поставок матиме суттєвий негативний вплив на ринок, який за день вирівняти не вийде. Якщо це не буде рішення Лукашенка, то це можуть бути санкції з боку США чи ЄС по відношенню до Білорусі, які вже частково впроваджуються і які Україна повинна буде враховувати.
Тому подібні сигнали слід сприймати дуже серйозно та врешті-решт хоча б на 30-му році незалежності України почати втілювати цю незалежність у життя.
