Бізнес, отримавши право вільного вибору постачальника електроенергії більш ніж два роки тому, досі із побоюванням ставиться до формулювання "вільні ціни". Чому виникають міфи навколо вільних цін і чи так вони страшні насправді?

Вибір з одного постачальника-монополіста, неповороткість і повільність у врегулюванні питань, що виникають, відсутність навіть найменшого натяку на сервіс – таким ринок електроенергії попереднього зразка пам’ятає багато хто з бізнесменів. Як то кажуть, немає вибору – немає проблеми.

Ринок для бізнесу сьогодні – це близько 800 постачальників, розділених на два табори. З одного боку, це постачальники універсальної послуги (ПУП), в основному це виділений з колишніх обленерго бізнес поставки. З іншого – постачальники за вільними цінами.

Відео дня

І в цьому одна з основних проблем – на сьогоднішній день правила гри для цих двох категорій постачальників різні, що дезорієнтує споживачів.

Міф 1

Вільні ціни – це дорожче, ніж регульовані

Споживачі, які досі вважають за краще користуватися універсальною послугою (мова про середній і малий бізнес, і бюджетні організації), іноді гадають, що регульована ціна – це більш безпечно і стабільно. І мало хто хоче копати глибше. 

Ціна на послуги ПУП визначається за формулою, і нюанс в тому, що ця формула враховує ціну на електроенергію на ринку за період тримісячної давності. Простіше кажучи, за три місяці ціна могла як помітно знизиться, так і помітно зрости.

Споживачі, які трохи вникли в ці нюанси, погналися за ситуативної вигодою, змінюючи постачальника по кілька разів на півроку – то йдучи з універсальної послуги, то повертаючись на неї. У горизонті року помітної економії у них не вийшло досягти.

Міф 2

Вільні ціни – це хаос і непередбачуваність

Саме формулювання "вільні ціни" чомусь асоціюється у багатьох з різкими стрибками ціни з незрозумілих причин і в с непрогнозованими наслідками.

Однак, за фактом нічого страшного не відбувається. Постачальники пропонують клієнтам різні варіанти на вибір, надаючи можливість для кожного убезпечити себе від непередбачуваності в зручній йому формі.

По-перше, це різні варіанти оплати – передоплата, подекадна оплата і післяплата (в першому випадку це практично завжди економія 15-30%).

По-друге, на українському ринку все частіше з’являється пропозиція купити електроенергію за фіксованою ціною на період від кварталу до півроку. Тобто, ризики, пов’язані з коливанням цін, постачальник бере на себе.

Міф 3

У вільні ціни постачальник закладає свої надприбутки

За фактом 60% тієї суми, що сплачує споживач, - це вартість ресурсу, закупленого на ринку за двосторонніми договорами або на спотових ринках Другу за питомою вагою частину складають тарифи природних монополістів на транспортування і розподіл. Вони регулюються державою, і інформація про них загальнодоступна.

А тепер і за ціною на електроенергію теж. Днями Українська енергетична біржа почала публікацію місячного індексу цін електроенергії базового навантаження в ОЕС України на наступний місяць. Новий ціновий індекс формується на основі всіх двосторонніх договорів, укладених за результатами торгів на біржі. Тоді як до цього індикативом був ринок на добу наперед, де коливання доходили до 30%.

Тому, нескладно порахувати маржу постачальника, якщо відмінусувати цифри, що знаходяться у відкритому доступі, від своїх підсумкових витрат на електроенергію. Надприбутків ви там не побачите, повірте! Або перевірте.

Василь Гончарук, керівник проекту "Електроенергія" ТОВ "ЙЕ Енергія"