Великі промислові підприємства у сфері енергетики, машинобудування, металургії, оборонній, будівельній сферах та хімічній промисловості скаржаться на дефіцит молодих кваліфікованих кадрів, який у майбутньому, якщо пустити ситуацію по течії, може призвести до зупинки частини українських виробництв.
Як повідомляється у матеріалі УНІАН, середній вік трудових колективів на більшості заводів вже зараз перевищує 40 років, а значну частку персоналу складають пенсіонери.
"Дефіцит молодих фахівців, безумовно, є: наприклад, середній вік працівників на бронетанкових підприємствах – 51,3 року, частка працівників до 35 років – 9,6 відсотка. Частка працівників пенсійного віку на окремих підприємствах Концерну вимушено близька до 100 відсотків: наприклад, НДІ "Квант" (підприємство, що займається розробкою електронного обладнання – УНІАН)", - повідомили УНІАН у найбільшому державному машинобудівному концерні "Укроборонпром".
Потреба в молодших фахівцях, чия кваліфікація передбачає наявність середньої спеціальної освіти, на цей час також покривається коштом працюючих пенсіонерів.
Як відзначають в суднобудівній компанії Smart Maritime Group, що входить до складу промислово-інвестиційної групи "Смарт-Холдинг", кількість працюючих в промисловості пенсіонерів з року в рік зростає чи не в геометричній прогресії.
"За останні півтора року кількість працюючих пенсіонерів на верфях компанії збільшилася в 1,5 раза. Зважаючи на неможливість залучити молодих фахівців, компанія змушена наймати пенсіонерів, в тому числі й на інженерні позиції. Сьогодні в компанії працює 110 пенсіонерів на різних посадах: від робітника до керівника", - зазначили в Smart Maritime Group.
Схожа ситуація спостерігається на Харківському підприємстві "Українські енергетичні машини" (колишній "Турбоатом"). Вже сьогодні частка пенсіонерів, які є "золотим фондом" підприємства і виступають в ролі наставників, перевищує частку молодих фахівців, які могли б прийти їм на зміну.
"Серйозна проблема для багатьох промислових підприємств країни – гострий дефіцит кваліфікованих кадрів технічних спеціальностей. При чому, це стосується як фахівців з вищою освітою – інженерів-конструкторів, так і зі спеціальною – токарів, фрезерувальників та інших. Стосується це і нашого підприємства, де виробництво турбін здійснюється по замкнутому циклу: від проектно-конструкторських і науково-дослідних робіт до виготовлення, складання, випробування турбін і відвантаження. Завод відчуває дефіцит у фахівцях машинобудівних спеціальностей. Але і виші відчувають дефіцит студентів технічних спеціальностей", - зазначили в "Українських енергетичних машинах".
При цьому, як підкреслюють учасники ринку, ті молоді фахівці, які все ж здобувають вищу або професійно-технічну освіту і приходять працювати на заводи, виявляють, що отримані ними знання не відповідають реальним потребам бізнесу, і змушені перенавчатися "на льоту".
"Ми гостро відчуваємо дефіцит кадрів у регіонах. У нас немає сумнівів у тому, що нинішня система освіти не закриває потреби промисловості. Технічних фахівців випускається дуже мало, а якість випускників, м'яко кажучи, далека від вимог реального бізнесу. Найчастіше у випускників широкий кругозір і сильні теоретичні знання з профільного предмета. Що стосується практичних знань, навчальні програми у ВНЗ розроблялися багато років тому і помітно відстають від вимог ринку. Виші не встигають перебудувати свої програми, вони не встигають за ринком, за його потребами", - додає директор з корпоративних комунікацій групи компаній в хімічній промисловості Group DF Олег Арестархов.
Для вирішення накопичених проблем українські промислові підприємства неодноразово зверталися до Міністерства освіти та науки з проханнями та пропозиціями збільшити кількість бюджетних місць на недостатньо затребуваних серед абітурієнтів спеціальностях. Крім цього, вони самостійно роблять кроки з популяризації технічних спеціальностей серед населення, всіляко заохочують зацікавлених у цих професіях громадян у подальшому навчанні та розвитку, укладають програми співпраці з вищими навчальними закладами, запрошують студентів до себе на практику, а також заохочують своїх співробітників проходити курси підвищення кваліфікації.
Однак учасники ринку підкреслюють: без системної підтримки, популяризації інженерно-технічних спеціальностей з боку держави та реформування вітчизняної системи освіти кроків, які вони вживають, – недостатньо.
