Що може зробити кожен з нас, якщо хоче менше шкодити довкіллю за кермом автомобіля? Дослідження Української енергетичної Асоціації показало, що більшість громадян як мінімум задумується над цим питанням. І готові долучатися до боротьби за чистий клімат за власним кермом. Велика частина готова переходити на екологічніше пальне та електромобілі. Але не сьогодні і не завтра.
Українці у своїх діях і оцінках ситуації ведуть себе, як справжні європейці. Хочуть бачити чітку державну політику. Хочуть бачити обрахунки. І тільки тоді долучатися самі. Цілком логічна постановка питання, відповідь на яке має дати уряд.
Українці у своїх діях і оцінках ситуації ведуть себе, як справжні європейці. Хочуть бачити чітку державну політику. Хочуть бачити обрахунки. І тільки тоді долучатися самі
Привід для стриманого оптимізму щодо відповідальності громадян дають нам результати дослідження, яке соціологічна компанія "Градус" провела на замовлення УЕА. Воно показало, що 86% українців вважають вплив викидів транспорту на навколишнє середовище серйозною проблемою.
Це добра новина для уряду, адже дає шанс на підтримку урядової політики в цій сфері.
Національна транспортна стратегія України передбачає до 75% електротранспорту серед нових авто до 2030 року і збільшення рівня застосування альтернативного палива і електроенергії в транспорті до 50%. Натомість українські зобов’язання по Паризькій угоді передбачають не менше 15% електротранспорту серед нових авто у 2030 році"
Втім, коли в громадян запитувати про терміни переходу, вони займають вичікувальну позицію. І більшість заявляють, що перехід на переважне використання екологічного транспорту займе не менше 10 років.
Люди розуміють: і державна політика і наші зобов’язання щодо клімату розраховані на тривалий період.
Але це не можуть бути 10 років очікування з боку урядовців. І українські громадяни і український бізнес повинні чітко розуміти, як саме буде відбуватися "зелений перехід". І тут виникає чимало проблем.
Люди розуміють: і державна політика і наші зобов’язання щодо клімату розраховані на тривалий період
Середньостатистичний європеєць вже сьогодні знає: він може розраховувати на знижки чи навіть відшкодування частини вартості при купівлі електромобіля (в країнах Європи вони сягають від до 2 до 9 тис.євро), а автомобілі з двигуном внутрішнього згоряння будуть ставати все дорожчими. Він знає політику виробника транспорту, політику держави, які оприлюднюють свої плани по переходу, а від так може прогнозувати наслідки для себе. Такий "батіг і пряник" дає просте розуміння того, як планувати майбутні великі покупки.
"Батіг і пряник" в українському виконанні виглядає дещо інакше. Станом на сьогодні уряд допомагає лише імпортерам — знижуючи податки на електромобілі. Пільги для виробників мають діяти з 2022 року, але ж самого виробництва поки що не має. Вкладень в інфраструктуру з боку держави теж немає — лише оновлені правила будівництва, які вимагають обладнання зарядних станцій.
Нові електричні автомобілі в Україні на 30% дорожчі ніж їх бензинові чи дизельні аналоги. Частка купівлі саме нових авто на ринку складає близько 8%, в той час як середній вік транспорту більше 22 років. Європейська модель переходу заснована саме на оновленні автопарку, відповідно і життєвий цикл автомобілів (в Європі для легкового транспорту він становить близько 11 років) і можливість придбання нового безвуглецевого авто є одними з ключових чинників, що можуть як пришвидшити так і затягнути процес зеленого переходу.
Дорожня карта впровадження має передбачати не тільки зобов’язання, але і розуміння того, хто платитиме за "пряники" під час переходу: субсидії, відшкодування, інвестиції в інфраструктуру. Без цього переконати споживачів заплатити самостійно практично нереально.
Чіткий план, з обрахунками та чесним визнанням того, скільки коштує пересісти з електромобіля, допоможе всім. Він має бути обговорений і з екологами і з фінансистами і з представниками індустрії виробництва пального.
Саме податки та акцизи таких виробників пального можуть стати джерелом для наповнення бюджетів, необхідних для "зеленого переходу". Адже незважаючи ні на що бензин та дизельне паливо будуть затребувані тривалий час. Зокрема в аграрному бізнесі, у війську чи міжобласному транспорті. Їм теж потрібна така "дорожня карта", щоб планувати гроші та інвестиції.
Це потрібно і людям. Окрім загального "бажання" переходу на більш екологічну енергію розуміння того, як він має відбуватися немає. Знань про нову енергію недостатньо. 39% громадян не подобається висока вартість автомобілів, 34% зупиняє від купівлі обмежений запас ходу. 59% опитаних не мають достатньо інформації про біопаливо, 44% має побоювання щодо безпеки газових установок.
Ці 10 років між сьогодні та датою виконання зобов’язань є критичними, щоб знайти спільну мову - водіям, бізнесу, виробникам пального та урядом. Щоб не втратити шанс на підтримку урядової політики.
Просто вичекати не вийде. Без чіткого розуміння плану дій Україна ризикує стати "заднім двором" Європи, який буде використовувати старі авто, адже середній вік автопарку в Україні вже сьогодні вдвічі більший, ніж в ЄС.
Максим Малашкін, президент Української енергетичної асоціації
