Посилення військової присутності Росії в Чорному морі: чим відповість НАТО

Олександр Хара
09:23, 03 жовтня 2018
Політика
2863 0
Думка

У НАТО констатували значне посилення військової присутності Росії в Чорному морі, головним чином через нарощування нею сил в окупованому Криму. З відповідною заявою виступив генеральний секретар Альянсу Йенс Столтенберг.

Для Росії окупація Криму була важливим елементом посилення її присутності в Чорноморському регіоні, що було потрібно не лише для того, щоб створювати постійну загрозу для України, але й для того, щоб розповсюдити свою потужність за межі Чорного моря (це те, що називається «project power»). Без Криму не було б і подій у Сирії, і нарощування присутності Росії в Середземному морі: Кримський півострів – це важлива логістична точка з огляду на місце концентрації сил і засобів.

Також Крим важливий для Росії і з точки зору військової технології, запровадженої росіянами – створення зони заборони доступу і маневру. Розташовані на значній території – від Калінінграду і до Криму – системи протиповітряної оборони (комплекси С-300 і С-400) створюють «бульбашки» небезпеки. Саме так і Чорне море для НАТО стало морем небезпеки, оскільки ті засоби, які у Росії зараз є в Криму, дозволяють обмежувати можливість перебування в Чорному морі сил Альянсу.

Росії вдалося відволікти НАТО балтійськими справами, і в тому регіоні НАТО посилило свою присутність. Певні процеси ще й досі тривають. У першу чергу, маю на увазі посилення присутності НАТО в трьох балтійських країнах, а також у Польщі. Але водночас, доки в Альянсі готували стратегії протидії Росії в Балтійському регіоні, проспали Чорне море.

Для Росії окупація Криму була важливим елементом посилення її присутності в Чорноморському регіоні, що було потрібно не лише для того, щоб створювати постійну загрозу для України, але й для того, щоб розповсюдити свою потужність за межі Чорного моря

Якими можуть бути реальні кроки НАТО задля посилення своєї присутності в Чорному морі? Зараз сказати складно. Як бачимо, Трамп зараз критикує країни-члени НАТО за те, що вони не витрачають достатньо коштів на оборону, а ті невеликі кошти, які вони виділяють, далеко не всі йдуть на придбання нової техніки, модернізацію збройних сил, тобто на найголовніше – на посилення боєздатності. Особливо це стосується чорноморських країн, які не можуть похвалитися економічною міццю та не здатні витрачати потрібні суми коштів на оборону.

Напевно, хорошою ідеєю є кооперація країн-членів НАТО і країн, які ними поки що не є, тобто України та Грузії. Хоча, на жаль, Україна не пролунала, але цьому є об’єктивне пояснення. Якщо ми згадаємо останній саміт НАТО, то у підсумкових документах щодо Грузії було записано, що ця країна набуде членства в Альянсі, вона досягла значного прогресу в модернізації своїх збройних сил, доведення до стандартів НАТО свого війська та держави в цілому. А щодо України відзначається лише наше бажання вступити до НАТО, але не відзначається жодного прогресу, і гарантій того, що ми станемо членами НАТО, теж немає. Це об’єктивна оцінка процесів, що відбуваються в обох країнах, та показник того, наскільки швидко модернізуються збройні сили.

Звісно, це сумно, тому що самотужки Україна не може протидіяти Росії. Ви бачите й самі, з якою помпою відбувається прийняття двох прикордонних катерів типу Island – чотири роки пішло на те, щоб отримати їх. А насправді це кардинальним чином нічого не змінює, бо фактично в України флоту немає. Ми маємо лише якісь рештки флоту. Та й якби Україні вдалося вивести свій Чорноморський флот із Криму, він все одно був би нездатний протидіяти більш сучасному російському флоту.

Вихід для України один – кооперуватися з Грузією, Румунією, Молдовою. Молдова завдяки нашим попереднім керманичам стала морською державою. Там складна ситуація, але все-таки з нею варто працювати. Румунія – це найбільш надійний наш партнер. Туреччина – непоганий партнер в цілому, але є нюанси, адже вона займає специфічну позицію: змушена дружити з Путіним, враховуючи його деструктивну роль у Сирії. Економічні умови та військова присутність Росії обумовлюють більш дружній тон Ердогана у спілкуванні з Путіним. Але це не означає, що Ердоган є ненадійним для НАТО. Він намагатиметься балансувати, щоб і не дуже дошкуляти Путіну, і не випадати з НАТО. Тому ми дещо обмежені в тому, що ми можМолдова завдяки нашим попереднім керманичамемо просити у Туреччини, або на що сподіватися. Це стосується як України, так і Вашингтону, і Євросоюзу. Тож Туреччина – це складний партнер у Чорному морі.

Вихід для України один – кооперуватися з Грузією, Румунією, Молдовою. Молдова завдяки нашим попереднім керманичам стала морською державою

Чи може Чорне море стати плацдармом для нової гонки озброєнь, коли НАТО буде посилювати свої бази в Чорноморському регіоні, а Росія відповідно нарощуватиме свої сили? Насправді, дай Боже, щоб була гонка озброєнь у Чорному морі, оскільки це означатиме, що Росія витрачатиме ще більше ресурсів зі свого і так скромного бюджету. На жаль, ціни на нафту у світі дещо виросли, а це означає, що Росія зможе трошки більше заробляти, і, відповідно, у неї з’явиться більше можливостей для маневру. Але з іншого боку, у Росії купа інших проблем: скорочення соціальних витрат у РФ, та сама «пенсійна реформа», неможливість виконання зобов’язань Москви перед Кримом (щодо того, що кримчани заживуть, як у Монако). Чим глибше Росія буде втягуватися в цю гонку озброєнь, чим глибше вона втягнеться в Сирію та Україну, тим менше буде в неї ресурсів, і тим ближче вона прийде до кризового стану, коли РФ почне або розвалюватися, або, як Радянський Союз, швидкими темпами почне згортати свою присутність і змінювати свій агресивний курс.

НАТО не є централізованою організацією, а складається з країн, які витрачають власні гроші на оборону в рамках цього альянсу. І, звичайно, обмежені спроможності натівських країн чорноморського регіону, впливатимуть на ситуацію.

Таким чином, ресурсів для серйозного посилення НАТО в Чорному морі немає. Вони витрачаються на північному напрямку, в балтійських країнах. Тож суттєвого посилення позицій у Чорному морі, скоріше за все, не буде.

Втім, Україні потрібно ініціювати різні проекти: ми маємо будувати катери не лише на наших заводах – цього недостатньо для посилення обороноздатності, але й маємо розглядати можливість залучення іноземних інвестицій в нашу суднобудівну галузь, придбання суден в інших країнах, зокрема, в США, а також інші види фінансових інструментів, які нам можуть у короткий термін дати змогу посилити свій флот. Це потрібно для того, щоб не дозволяти росіянам робити те, що вони роблять в Азовському морі, і щоб блокада не розповсюдилася на наші чорноморські порти, інакше це буде колапс нашої зовнішньої торгівлі. Україна має бути більш активною.

Ресурсів для серйозного посилення НАТО в Чорному морі немає. Вони витрачаються на північному напрямку, в балтійських країнах. Тож суттєвого посилення позицій у Чорному морі, скоріше за все, не буде

Україні потрібно посилювати власні позиції, мілітаризуватися. Бо у нас і так уже склався дисбаланс сил із Росією. Якщо порівнювати те, що росіяни мають в окупованому Криму, при цьому у них ще є окупована частина молдовської території – Придністров’я, є окупована частина Донеччини та Луганщини, є новостворені військові бази на кордоні з Україною на російській територій… Фактично ми з трьох боків затиснуті російською присутністю. Тому мілітаризація України потрібна, це єдине, що може зупинити Росії і не дати її просунутися далі.

Олександр Хара, експерт із питань зовнішньої та безпекової політики Фонду «Майдан закордонних справ»

Читайте останні новини України та світу на каналі УНІАН в Telegram

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter