В країні повним ходом йде передвиборча президентська гонка. Кандидати, як завжди, змагаються в майстерності давати обіцянки, вулиці рясніють їхніми білбордами, а зі стрічок соцмереж і телеекранів на виборця ллються тонни агітаційної інформації. Здобувачі президентської булави дружно грішать популізмом - хтось менше, а хтось більше, в залежності від досвідченості та вродженого нахабства. Один обіцяє кратно знизити ціни на газ, другий гарантує, що нас "ось-ось" візьмуть відразу до НАТО і ЄС. Третій погрожує відбивати кінцівки за корупцію, а четвертий – взагалі за неї, рідну, розстрілювати. Всі щось красиво обіцяють. Обіцянки, обіцянки, обіцянки...
Так і "купується" середньостатистичний виборець. Незважаючи на багатий життєвий досвід, багато виборців все ще не розуміють банальної істину: їм часто просто кажуть те, що вони хочуть чути. Хочуть в НАТО і ЄС? Туди і йдемо! Хочуть миру? Буде мир будь-якою ціною! Потрібна зарплата в три тисячі євро і дешеві кредити? У нас так на білбордах і написано!
Але мова не про це. Одурманені обіцяючою агітацією, люди у виборчих кабінках не враховують дечого важливого. Обираючи президента, ми кратно масштабуємо конкретну людину - з усіма її недоліками і достоїнствами. Людина, отримавши владу, росте в своєму впливі, масштабах своїх справ, але її принципи не змінюються, як показує практика.
Якщо людина колись була кримінальним авторитетом, наприклад, то нерозумно від неї очікувати чесного життя на посаді лідера держави. Вона продовжить жити за поняттями і спробує привчити так жити всю країну. Вона буде підминати під себе всіх, кого можна підім'яти, красти там, де можна вкрасти, а довіряти буде тільки "своїм". На вкрадене вона, звичайно ж, відбудує собі якесь межигір'я, в архітектурі якого позначаться душевні жлобство і несмак господаря-баті.
Якщо людина в минулому була чекістом і шпигуном, то на посаді лідера країни вона перетворить її в щось середнє між казармою, кімнатою для допитів і явочною квартирою.
Якщо людина все життя займалася бізнесом, то нерозумно очікувати, що на президентському посту вона перестане це робити. Навпаки, комерсант буде використовувати владу як важіль для досягнення своїх бізнес-цілей, нарощуючи з допомогою цієї влади активи і капітал. У такого президента будуть з'являтися нові джерела доходу, а старі бізнеси будуть кратно розширюватися, поки фірмові магазини не будуть у кожному місті чи біля станції метро. Будь-які вороги для бізнесмена – перспективні партнери, з якими можна ділити бариші. І підприємець буде робити це без оглядки на обурення публіки, адже всі його дії будуть приносити конкретний, вимірюваний результат – прибуток. При цьому, ясна річ, державними справами такий президент ризикує займатися за залишковим принципом через брак часу та енергії – навіть в умовах війни.
Далі думайте самі про персоналії - адже це можна застосувати до всіх. Принципи мало в кого змінюються. Якщо людина раніше брехала, буде брехати і на високій посаді, але масштаби брехні кратно збільшаться, заражаючи інших. Якщо крала - буде і далі красти, але набагато більше. Якщо зраджувала - зрадить ще, тепер уже - всіх. Якщо займалася проституцією – буквальною чи політичною, вона і всю владу (та й країну) зробить повією.
Тому, слухаючи їхні солодкі обіцянки, вивчаючи їх багатообіцяючі програми – не полінуйтеся подумати: що з себе представляє той, кому ви вирішили віддати голос, яка його ключова риса? Яка його біографія? Звідки він прийшов у велику політику? А, головне - якою ціною?
Влада масштабує людей. Але не змінює.
Тарас Сидоржевський
