Обов’язкові дебати: поінформованість виборця vs порушення конституційних прав кандидатів

Андрій Любарець
15:35, 22 березня 2019
Політика
2524 1
Думка

Проектом Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про вибори Президента України» (щодо обов’язкових теледебатів у разі призначення повторного голосування) пропонується запровадити проведення обов’язкових теледебатів кандидатів на посаду президента України у разі призначення повторного голосування. Втім, з юридичної точки зору щодо запровадження обов’язкових теледебатів не можна висловитись однозначно.

З одного боку, мова йде про суспільну необхідність і політичну доцільність. Згідно Конституції України (стаття 5) носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює таку владу безпосередньо і через органи державної влади. Обираючи президента України, який наступні 5 років буде очолювати державу, громадяни мають володіти максимально повною інформацією щодо кожного з кандидатів і об’єктивно розуміти його подальші наміри, цілі і шляхи їх досягнення на посаді. Адже його діяльність як глави держави наступні 5 років так чи інакше буде впливати безпосередньо на кожного громадянина.

Теледебати передбачають спілкування кандидатів у прямому ефірі, що є досить складним і непередбачуваним процесом, який для кандидатів може мати непередбачувані як позитивні, так і негативні наслідки

При цьому політична агітація не може забезпечити повну поінформованість громадян, оскільки вона «подається» суб’єктивно задля залучення більшої кількості виборців, є чітко розпланованим і контрольованим заходом та інформує громадян про найбільш вигідні для кандидата аспекти його діяльності на посаді президента.

Теледебати передбачають спілкування кандидатів у прямому ефірі, що є досить складним і непередбачуваним процесом, який для кандидатів може мати непередбачувані як позитивні, так і негативні наслідки, а також дійсно може надати виборцям більше інформації не тільки про професійні, політичні, ділові, але й особистісні якості кандидата.

У зв’язку з цим цілком зрозумілим є бажання одних кандидатів не приймати участь у дебатах, а інших – навпаки.  

З іншого боку, запровадження обов’язкових теледебатів може тлумачитись як обмеження прав людини і громадянина, що прямо заборонено статтею 22 Конституції України, згідно з якою, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. А у даному випадку для кандидатів на посаду президента запроваджується додаткове зобов’язання, яке, певною мірою, звужує їхні права.

Так, згідно статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Зазначена норма гарантує не тільки вільне вираження своїх поглядів і переконань, а й небажання реалізувати таке право. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Таким чином, проведення теледебатів під час виборів не може вважатися достатньою підставою для обмеження прав людини і громадянина. Тому зобов’язання особи примусово брати участь у певних публічних заходах не забезпечує у повній мірі дотримання гарантованих йому Конституцією України прав.

Автори законопроекту ставлять на один щабель відмову від дебатів і неможливість участі у них, що, з юридичної точки зору, не може співставлятися

Згідно з проектом нещодавно зареєстрованого закону, відмова від таких теледебатів автоматично тягне за собою скасування реєстрації кандидата на пост президента України. При цьому автори законопроекту ставлять на один щабель відмову від дебатів і неможливість участі у них, що, з юридичної точки зору, не може співставлятися. Адже у першому випадку мова йде про свідому відмову кандидата із подальшим прийняттям усіх належних наслідків, а в іншому – про дію обставин, які від кандидата не залежать і не завжди можуть бути передбачені ним. А тому, у разі припинення дії таких обставин, право на участь у дебатах за відсутності відмови кандидата має бути йому гарантовано.

Водночас автори законопроекту не уточнюють, що є підставою «неможливості» участі у дебатах, що дозволяє широке тлумачення даної норми на користь будь-кого із учасників виборчого процесу (кандидатів, ЦВК тощо).

У зв’язку із цим, така міра відповідальності за відмову від теледебатів, як скасування реєстрації кандидата, не може вважатися співрозмірною і адекватною.

Наразі перед Верховною Радою України постає досить не просте питання: чи є поінформованість виборців про майбутнього очільника держави достатнім приводом для обмеження прав кандидатів на пост президента України?

Андрій Любарець, адвокат, кандидат юридичних наук

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter