Українці накопичили серйозний досвід зародження надій після чергової спроби почати все з початку і розчарування, яке виникає потім. За останні три десятиліття пройшла через низку фальшивих підйомів, після яких старі погані звички знову виповзали з тіні і відновлювали свою виснажливу хватку на країні.
Про це пише науковий співробітник Atlantic Council Пітер Дікінсон, додаючи, що першим таким епізодом було проголошення незалежності України. Ця історична спроба порвати з минулим насправді привела до глибоко недосконалого компромісу, який призвів до збереження великого державного апарату, успадкованого від СРСР. Немає нічого дивного в тому, що кар'єрні комуністи, "перефарбовані" в українських демократів, майже нічого не зробили для покращення стандартів життя чи спрямування розвитку країни в правильному напрямку.
Читайте такожAtlantic Council: Україна стане кращою, коли її люди зміняться
Невдоволення таким станом речей призвело до "Помаранчевої революції" 2004 року. Але ейфорія швидко поступилася місцем цинізму, коли стало зрозуміло, що давня культура інституційної корупції в країні нікуди не поділася. Через десять років тому травма Євромайдану позначила черговий новий початок. Хоч президент Петро Порошенко зробив серйозний внесок в прогрес розбудови нації, за п'ять років він так і не зміг приборкати основу української корупції. Це призвело до його поразки на президентських виборах минулого місяця.
Українці знову опинилися в дуже знайомій ситуації, покладаючи великі надії на нового лідера з його обіцянками змінити країну, яка показала надзвичайну здатність опиратися реформам. Чи буде Володимир Зеленський кращим, ніж його попередники, які зазнали невдачі? Його статус аутсайдера дає причини для оптимізму, хоч і обережного. Безумовно, той факт, що його недосвідченість якоюсь мірою теж стала плюсом, добре ілюструє, наскільки українці зневажають політичний клас. Разом з тим, статус новачка викликає певні хвилювання щодо Зеленського і його здатності здолати глибоку і ретельно налаштовану нефункціональність, яка лежить в корені всіх хвороб сучасної України.
Читайте такожУ США очікують, що Україна за нового президента збереже курс на поглиблення реформ
Поставши перед титанічним завданням, що новий президент повинен зробити своїм головним пріоритетом? Автор вважає, що рецепту для швидкого вирішення всіх проблем України немає. Однак, судова реформа дозволить Зеленському розібратися з центральним стовпом, який підпирає всю корупційну структуру. Сьогодні українські суди - єдиний інститут, довіра суспільства до якого навіть нижча, ніж до політиків країни.
"І це не дивно. Українські судді часто виносять вироки, які, здається, націлені на те, щоб висміяти саму ідею правосуддя. А цілі суди звинувачують в обслуговуванні особистих інтересів могутніх людей. Система в цілому вважається фатально недосконалою. А правосуддя отримує той, хто більше заплатить. Поки Україна не вирішить цю проблему, всі інші спроби проведення реформ будуть провальними", - йдеться в статті.
Зрештою, яка користь від реформованої поліції чи нових антикорупційних агенцій, якщо їхні розслідування ніколи не приводять до висунення обвинувачень. Чому міжнародним інвесторам звертати увагу на Україну, якщо її судова система продовжує захищати культуру безкарності і не гарантує ніякої безпеки для інвестицій?
