В Україні виборці зробили новий «стрибок віри», давши ще більше влади новому і невипробуваному лідеру. У квітні колишній актор Володимир Зеленський перейшов від телевізійної ролі президента до реальної. У минулі вихідні під час парламентських виборів він привів свою партію до нової неймовірної перемоги.
Про це пише New York Times, нагадуючи прорішення Зеленського у травні розпустити парламент, в якому домінував табір попереднього президента Петра Порошенка. У минулу неділю виборці дали йому мандат, який він просив.
За підсумками підрахунку 96% голосів у вівторок партія нового президента «Слуга народу» отримувала понад 250 з 424 місць в парламенті, здобувши підтримку 43% виборців. Таким чином, ця політична сила стала першою в історії України з 1991 року, яка може сформувати парламентську більшість сама.
Видання пише, що не варто шукати пояснення цього успіху в політичному порядку денному Зеленського. Ані він, ані його партія не визначили конкретну платформу. Вони вели передвиборчі кампанії, обіцяючи боротися з корупцією. Але при цьому вони не пояснювали, як саме вони збираються це робити. Загалом, вони просували зміну заради зміни.
Природний шарм і грамотне використання соціальних мереж допомогли Зеленському взяти гору над професійними політиками. Але щоб справді зрозуміти цьогорічні вибори, варто подивитися на те, через що Україна пройшла впродовж останніх п’яти років.
На початку 2014 році десятки тисяч українців вийшли на вулиці Києва, виступаючи проти тогочасного домінування корупції й дедалі більш авторитарного уряду, надміру лояльного до Росії. Після того, як демонстранти змогли повалити режим Віктора Януковича, по всій Україні поширився великий оптимізм. Демонстранти у столиці хотіли зближення з Євросоюзом. Але досить скоро Росія окупувала Крим і організувала псевдореспубліки на українському сході. Це дало поштовх хвилі патріотизму. Ліві, праві й центристи з усіх сил намагалися показати, які вони захисники країни від російської агресії. Порошенко став президентом України в надзвичайно напружений момент. Тоді він скористався більш націоналістичним тоном революції.
Читайте такожПрихильність ідеалам демократії: Держдеп США оцінив підсумки виборів в Україні
Великі проблеми, такі як корупція і покращення стандартів життя, стали другорядними для Порошенка у його спробах показати, який він сильний лідер і український захисник. За це він був покараний як на президентських, так і на парламентських виборах. Порошенко, вірогідно, думав, що ставши тим, хто несе факел революції 2014 року, він не міг втратити підтримку виборців. Але йому довелося побачити, що українці більше не хочуть слухати політиків, які експлуатують загальне горе і намагаються привласнити протести, організовані знизу, для своїх політичних цілей.
Схоже, українці дуже добре знають, чого добиваються політики зазвичай. Але розмитість пропозиції Зеленського дозволило виборцям спроектувати дуже різні надії й амбіції на нього.
Разом з тим, новий президент України успадкував скептичне ставлення до всього політичного. Згідно з опитуванням, проведеним КМІС у 2017-2018 роках, парламент лишається інститутом, якому українці довіряють навіть менше, ніж російським ЗМІ й російській пропаганді, яка веде інформаційну війну проти України.
2014-й був роком революції. 2019-й – це рік тотального оновлення, яке було не таким насильницьким, але не менш радикальним. Очікування і ризики сьогодні такі ж великі, якими вони були й тоді.
