Із алармістською заявою виступив Голова Європарламенту Мартін Шульц. Політик вважає, що ЄС знаходиться у небезпеці, і альтернативою йому є Європа націоналізму, кордонів і стін. Йому як німцю, хоч і народженому у ФРН, відомо, що таке крайній націоналізм і лінії поділу не лише на континенті, а й у власній країні (Берлінський мур). Тож, які фактори впливають на майбутнє ЄС?
Перший - філософія подальшого розвитку. Вибір інтеграційної моделі для такої кількості різнорідних країн є непростою справою, а ідеї щодо неї відчули значні зміни: від «скоріше функціональної, ніж конституційної моделі» (Віллі Брандт) до двошвидкісної Європи із фокусом на поглибленні інтеграції ядра Єврозони, з тим, щоб утримати Британію в Союзі (Енріко Летта).
Але принциповим є питання вироблення вірного балансу між прагматизмом і ідеалізмом.
Це надзвичайно важливе питання для України, адже торкається наявності або відсутності перспектив членства, а також взаємин у трикутнику ЄС-Україна-РФ.
Інституційна спроможність ЄС викликає занепокоєння, адже у процесі врегулювання «російської кризи» (анексія Криму і збройна агресія на Донбасі), лідерство перейняли на себе канцлер Німеччини і президент Франції, а не євробюрократи…
Другий - відцентрові сили. По-перше, це країни (не політкоректно названі як «свині»; PIGS – Португалія, Ірландія/Італія, Греція та Іспанія), що не відповідають стандартам і нормам об’єднання (фінансова дисципліна та врядування), отже, можуть бути «викинуті» з ЄС. Точніше, з Єврозони, але це матиме рівнозначний ефект. Греція із зовнішнім боргом у 178% ВВП була таким вірогідним кандидатом, і якщо б не домовленість з ЄС щодо фінансової допомоги у розмірі 86 млрд. євро, то об’єднання могло б почати сипатись як картковий будинок.
По-друге, це ймовірний вихід Британії унаслідок референдуму, що має відбутися до кінця 2017 року. При цьому, 58% жителів Туманного Альбіону вважають, що вихід з ЄС не нашкодить економіці їх королівства, а 35% взагалі вважають, що так буде навіть краще для них.
По-третє, це країни, у яких набирають популярність або ліві, або крайньоправі політичні сили. Перші виступають проти імперіалізму і правлячих кругів («світова закуліса»), що керують спільнотою, другі ж хочуть більше незалежності і суверенітету. Обидві категорії є чудовими друзями Путіна, адже вони допомагають йому «вставати з колін» і посилювати свій вплив на європейців, використовуючи перевірений принцип divide et impera (розділяй та володарюй). Нещодавній успіх Національного фронту Марін Ле Пен, яка взяла третину голосів на регіональних виборах у Франції, а перед тим була замішана у скандалі із російським фінансуванням цієї партії, є тому підтвердженням.
Третій - загальний стан економіки.
Ледь європейська економіка почала показувати ознаки одужання після фінансово-економічної кризи 2008 року, як знов погіршилася загальносвітова кон’юнктура, загострилася боргова криза, а зараз ще й впливає криза біженців.
Отже, ВВП ЄС росте доволі повільно – 1,8% у цьому та 1,9% у наступному році. При цьому, економіка США зростає із більшою швидкістю – 2,5% поточного та 2,4% наступного року, а глобальна економіка на рівні 2,9% та 3,3%.
Загальний борг країн Єврозони сягає 92,1% ВВП. При цьому, борг 6 країн-учасників Єврозони перевищує 100% ВВП. Лідирує у цьому антирейтингові – антична пара (Греція і Італія) 178% та 132% ВВП відповідно.
Слід зазначити, що 16,6% (або 122,6 млн. чоловік) населення Євросоюзу знаходяться на межі бідності.
За умов інтеграції мігрантів у відповідні суспільства, можна очікувати певний позитивний ефект на економіку. В іншому випадку - лише збільшення витрат з державного бюджету.
Четвертий - стрес-фактори:
Тероризм. З 2001 року у країнах ЄС відбулося 45 терористичних атак, більшість з яких пов’язані з ісламським фундаменталізмом. Найбільшу кількість жертв спричинили акти в Іспанії, Франції і Британії.
Біженці. Сирійська криза спричинила безпрецедентний потік біженців. Біля 5 тисяч щодня, або 1,5 млн. до кінця року, і це при тому, що європейці домовилися із Туреччиною про утримання там біля 2 млн. сирійців в обмін на допомогу у 3 млрд. євро. Наступного року очікується хвиля у щонайменше 3 млн. осіб. Німеччина і Швеція приймають на себе найбільший удар (50% та 13%), інші країни не особливо воліють впускати до себе чужинців, що стало причиною запеклих дебатів.
Шенген. Тероризм і біженці вже спричинили значні труднощі у функціонуванні режиму вільного пересування європейськими країнами (окрім Британії, яка не є учасником Шенгенської угоди). Значне обмеження свободи пересування може негативним чином позначитися на функціонуванні усього Союзу, адже це, разом із свободами переміщення товарів, послуг та капіталу, і є сутністю Європейської спільноти.
Багатокультурність. У 2010 році канцлер Німеччини констатувала, що політика багатокультурності у Німеччині провалилася. Іммігранти не інтегруються у суспільство, понад 16 млн. осіб опинилися у країні лише щоб отримувати соціальні виплати. На додаток до хвиль іммігрантів з менш економічно розвинутих країн спільноти та східноєвропейських сусідів, посилюється потік людей, що мають абсолютно інші цивілізаційні цінності, що створює підґрунтя для конфліктів на соціальній, етнічній, мовній, чи релігійній основі.
Отже, викликів та загроз існуванню ЄС - безліч. Втім, незважаючи на повільність інституцій, пов’язану із необхідністю постійного узгодження рішень за принципом найменшого знаменника, здібність європейської цивілізації до інновацій ще ніхто не поставив під сумнів. Для цього наявні й інтелектуальні, й матеріальні ресурси.
Чи залишилася в старій Європі пасіонарність для того, щоб впоратися із труднощами? А, може, саме Україна з її європейською мрією може вдихнути нове життя, новий зміст у цей проект?
На ці запитання точну відповідь може дати лише час.
Олександр Хара, експерт «Майдану закордонних справ»
