Експерти вважають, що в Україні навряд чи можливо запровадити вибори до парламенту за відкритими списками найближчим часом. Про це вони заявили Центру політичного консалтингу, що звернувся до політичних експертів та аналітиків з проханням прокоментувати намір Президента України Віктора ЮЩЕНКА на наступному пленарному тижні (14-17 квітня) внести на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо зміни виборчої системи. Суттю змін є відкриті списки, про запровадження яких вже тривалий час точиться дискусія як серед депутатського корпусу, так і серед ширшого кола громадськості.
Президент Аналітичного центру «Відкрита політика» Ігор ЖДАНОВ переконаний, що виборчу систему треба змінювати, тому що нинішня виборча система в Україні "призводить до того, що партії перетворюються на замкнуті кланові угрупування, в яких лідери та вузьке коло визначають порядок у списку. По-друге, це призводить до того, що парламент працює в заполітизованому режимі".
Проте він відзначає, що "ми дещо лукавимо, коли говоримо про відкриті списки. Відкриті списки – це досить складна виборча система. Вона передбачає виставлення преференцій окремим кандидатам, тобто саме виборець визначає порядок розташування кандидатів у списку, а потім за складною системою враховується, що хтось був п’ятим, а інший - перший у списку. В іншому варіанті за умови відкритих списків виборець сам може вносити кандидатуру. Це досить складна система і навряд чи нам вдасться запровадити її найближчим часом".
На думку І.ЖДАНОВА, першим кроком на шляху до зміни виборчої системи необхідно запровадити систему регіональних списків, коли партія висуває загальнонаціональну п’ятірку кандидатів і по певними багатомандатним округам висуває регіональний список, за який і голосують громадяни. Таким чином вони розуміють, хто від певного регіону представляє партію у Верховній Раді. На думку експерта, "за таких умов посилиться зв’язок виборців і народних депутатів. Тому треба говорити про регіональні, а не відкриті списки, бо вони вже стали штампом, а ніхто в цьому не хоче розбиратись".
Директор Центру «Третій сектор» Андрій ЗОЛОТАРЬОВ також вважає, що «зміни щодо вдосконалення виборчої системи вже давно назріли. Виявилось, що політичні партії насправді є політичними відділами організованих політичних угрупувань, які засідають у Верховній Раді. Саме тому ВР займається чим завгодно, але не якісним законотворенням. Через це дуже нагальним є питання якісного покращення відбору до парламенту. Програма мінімум – це відкриті списки, але за українських умов це дуже складно, бо якщо у ВР 450 депутатів, то можна тільки уявити, які будуть простирадла з прізвищами кандидатів у народні обранці".
На його погляд, необхідно поновити мажоритарну виборчу систему, але з висуванням кандидатів лише від політичних партій, та жорстко зафіксувати партійне представництво у ВР. "Саме так можна було б пом’якшити диктат партійних бонз і зробити так, щоб депутати, потрапляючи до парламенту не «вмикали режим Бога» і забували, що у них є виборці, а все ж таки оглядались на інтереси тих, хто їх направив до ВР", - каже А.ЗОЛОТАРЬОВ.
"Фактично на сьогоднішній день президентська сторона визначила свої наміри – це одночасне переобрання ВР і Президента, але інша сторона, а я гадаю, що БЮТ піде на компромісний договір з ПР, буде намагатись проштовхнути обрання Президента в стінах Верховної Ради. Саме тому, якщо займатися серйозно цим питанням, то починати треба з правил гри, а ними є виборче законодавство, яке давно вже не відповідає реаліям, якими живе країна", - наголошує експерт.
Директор Соціологічної служби «Український барометр» Віктор НЕБОЖЕНКО також зазначає, що "зміни до виборчого законодавства треба вносити. Якщо, наприклад, буде ухвалено політичне рішення про вибори до місцевих органів влади, тоді треба вносити зміни у частині відкритих списків. А решта, це дуже проблематично. Якщо мова йде тільки про президентські вибори чи дострокові парламентські, то я не думаю, що ці зміни зараз потрібні. Тим паче, що ініціатор цих змін (В.ЮЩЕНКО) сам поза парламентською політикою, то це викликатиме у парламентаріЇв сумніви у щирості. Тобто, якби цей законопроект був від парламентських фракцій, у нього було б більше шансів, ніж від Президента. Це треба було робити три роки тому, а не зараз».
Директор політичних програм Центру політичного консалтингу Олег ПРОЦЕНКО вважає, що сама ідея відкритих списків – річ добра і необхідна. "Вона є логічним продовженням розвитку усіє представницької демократії, яка сьогодні чим далі більше збивається на манівці".
За його словами, "за п’ять років ми вдихнули життя у політичні партії, але видихнули повною відсутністю зв’язку між народним депутатом і виборцями. Чого гріха таїти, з одного боку, сама громадськість добре знає, що кум, брат і сват, секретар, водій та охоронець – ось істинне втілення нинішньої української пропорційної системи. З другого боку, запровадження такої системи – процес надзвичайно складний та багатоскладовий. Насправді сьогодні існує більше міф про відкриті списки, і використання їх як PR-інструменту, аніж реальна можливість реалізувати відповідні зміни до виборчого законодавства".
Окрім того, говорить О.ПРОЦЕНКО, конкретні шанси на найближче майбутнє зменшуються саме тому, що ініціюватиме зміни Президент. "Те, як парламентарі сприйняли його зміни до Конституції, свідчить, що поваги і серйозного діалогу годі очікувати. Тож, віз й надалі залишатиметься на місці".
Директор політико-правових програм Центру ім. Разумкова Юрій ЯКИМЕНКО говорить: «Якщо загалом говорити про стан виборчої системи і перспективи її реформування, то очевидними виглядають дві речі: необхідність посилити впливу виборців на склад виборчих списків (з цією метою запроваджуються так звані відкриті списки), а також посилення регіонального представництва у Верховній Раді. Якщо цей законопроект переслідує такі цілі, тоді його можна оцінювати позитивно".
За його словами, проблеми виникають тільки в тому, що на даний момент в парламенті вже зареєстровано кілька законопроектів з аналогічної тематики, які пропонують різні варіанти реформування виборчої системи з регіональними списками, з преференціями, з закріпленням депутатів національного списку за регіонами тощо.
Водночас Ю.ЯКИМЕНКО підкреслює, що "будь-які зміни до виборчого законодавства бажано вносити не напередодні і не у зв’язку з можливими виборами, оскільки така ініціатива заздалегідь виглядає як політично кон’юнктурна і не дає можливості підготуватись до цих виборів. Для нової системи виборів і нової системи підрахунку голосів потрібно перенавчати працівників виборчих комісій усіх рівнів, а вони можуть виявитись просто неготовими до проведення виборів у стислі терміни за новим законодавством".
Тому, на його думку, "самі по собі ініціативи, спрямовані на реформування виборчої системи є позитивними, проте можливість їх реалізації і застосування у випадку ухвалення відповідного закону може дійсно викликати проблеми. Через це треба розводити питання термінів виборів і реформування виборчого законодавства".
