Врегулюванню нафтової кризи між Білоруссю і Росією може сприяти тільки переговорний процес.
Таку думку УНІАН висловив лідер об`єднаних демократичних сил Білорусі Олександр МІЛІНКЕВИЧ.
«Те, що зараз відбувається з припиненням поставок нафти, – це істерія, яка не повинна мати місце в дипломатичних відносинах. У Білорусі немає дипломатичної школи, і країна випала з дипломатичних відносин. Не можна діяти методами шантажу і залякування. Росія знайде спосіб відновити поставки нафти», - сказав О.МІЛІНКЕВИЧ.
Лідер опозиції вважає, що введення з боку Білорусі мита на російську нафту в розмірі 45 доларів за одну тонну нафти є неадекватною відповіддю білоруської сторони на підвищення цін на російський газ і введення з боку Росії експортного мита на поставку нафти у розмірі 180,7 долара за одну тонну нафти.
«Білоруська влада повинна розуміти, що Росія може диктувати ціни, тому що вона є виробником енергоресурсів. Але й Росія не повинна використовувати свої енергетичні ресурси для політичного тиску на Білорусь. Білоруська економіка виявилася непідготовленою до підвищення цін на газ – вона не модернізувалася. До того ж, у Білорусі немає альтернативних джерел поставки нафти і газу», - додав він.
Разом із тим, О.МІЛІНКЕВИЧ наголосив, що Білорусь перетворилася на офшорну зону для отримання надприбутку. «Раніше Росія, враховуючи союзні домовленості, не оподатковувала експортним митом сиру нафту, а Білорусь переробляла сировину і продавала нафтопродукти, одержуючи високий прибуток. Тому логічно, що Росія запропонувала ділити цей прибуток», - пояснив лідер опозиції.
Як повідомляв УНІАН, Росія з 1 січня 2007 року ввела експортне мито на поставку нафти у розмірі 180,7 дол/т. У відповідь концерн «Белнефтехим» повідомив російську компанію «Транснефть» про введення з 1 січня мита у розмірі 45 доларів за тонну нафти.
Водночас, у Міністерстві економічного розвитку РФ вважають, що введення Білоруссю мита на російську нафту, що транспортується територією республіки, суперечать діючим двостороннім торговельно-економічним угодам.
У ніч на 8 січня були припинені поставки нафти до Польщі і Німеччини, а пізніше – до Словаччини і Чехії.
