Експерти вважають недоречним вшанування російського діяча Петра Столипіна представниками влади України.
Про це повідомляє сьогодні газета "День" (№ 167 від 20 вересня 2011 року), коментуючи публічні "столипінські" заходи в Києві за участі прем’єр-міністра Миколи АЗАРОВА.
"Упадає в око надзвичайна недоречність вислову пана АЗАРОВА про те, що реформи Столипіна, "особливо земельна, заклали серйозний фундамент для встановлення держави" і "в цьому контексті, безумовно, можна проводити паралелі з тими реформами, які зараз відбуваються в нас", бо, як відомо, реформа Столипіна провалилася й закінчилася великою кров’ю. Столипіна недарма називали "вішателем": у нього було таке прізвисько ще за тих часів, він надзвичайно жорстко й жорстоко застосовував позасудові страти", - сказав кандидат політичних наук, автор книжки "Ключ до історії України" Олександр ПАЛІЙ.
Політолог також нагадав, що саме за часів П.Столипіна з території України було виселено близько мільйона осіб, і більшу частину з них - на Далекий Схід. «Це відбувалося після поразки в російсько-японській війні, коли потрібно було залюднювати територію, колонізувати і так далі. Тобто, якщо в АЗАРОВА стоїть мета витиснути з України чергову порцію економічних біженців, то на Столипіна можна рівнятися. Адже за його часів українську націю було розвезено по дуже великій території, і єдиний соціальний організм в результаті цього було фактично розчленовано", - пояснив він.
"Очевидно, що "креольська" влада сучасної України, використовуючи формулювання РЯБЧУКА, ГРАБОВСЬКОГО, інших політологів, безумовно, відшукує в історії України тих персонажів, які не дратували б Росію і проросійські кола, які відповідали б "креольській" ментальності сучасної політичної еліти, зокрема регіональної. Саме таким чином здійснюють політику історичної пам’яті. АЗАРОВ якось так скромно сказав, що реформи Столипіна "заклали серйозний фундамент для встановлення держави". Ця держава, яку не згадав прем’єр, мала назву Російська імперія, і, з погляду політики історичної пам’яті постколоніальних суспільств, яким, безумовно, є українське, таке вшанування на державному рівні - не що інше, як реверанс до відновлення цієї держави вже в сучасності, як би вона не називалася: СНД, Митний союз чи якось інакше", - у свою чергу додав кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України історичного факультету Одеського національного університету ім. І.Мечникова Олександр МУЗИЧКО.
Історик переконаний, що "російсько-імперські діячі та ще й неукраїнські урядовці" не можуть претендувати на роль взірця для українського політикуму та суспільства. "В українському середовищі є більш вартісні персонажі". - вважає О.МУЗИЧКО.
У свою чергу доктор історичних наук, професор, директор школи політичної аналітики НаУКМА Олексій ГАРАНЬ розцінює висловлювання М.АЗАРОВА щодо П.Столипіна як свідчення того, що нинішня влада України страждає на "комплекс малоросійства".
"Я вважаю, що можна знайти багато постатей українських державників, на які варто спиратися українським політикам, у тому числі і в українському націонал-комунізмі, щось можна взяти і з історії радянської України - був Скрипник, Хвильовий. Але ж можна взяти і з українського національно-визвольного руху. Тут важливо не перегинати палицю, але важливо давати інформацію. Людей треба інформувати, в тому числі - з тих питань, щодо яких зараз є певна суперечка. У Росії, наприклад, в серії "ЖЗЛ" видано блискучу книжку Тетяни ТАЇРОВОЇ-ЯКОВЛЕВОЇ про Мазепу, вона читається як бестселер, вона достатньо прихильна до Мазепи. От взяти б цю книжку і видати великим накладом в Україні, розповсюдити її по школах. Потрібні документальні фільми. Вони в нас є, але транслюють їх не на найбільш рейтингових каналах і не в прайм-тайм. Потрібна певна інформаційна політика, якраз цим наша влада й не займається", - переконаний О.ГАРАНЬ.
"Я добре обізнаний з думками, творчістю й життям Петра Столипіна. Все ж таки, це зовсім інша політична традиція. І якщо мова йде про нашу традицію, то, мені здається, треба говорити про лідерів більш проєвропейських. З періодів, на які варто опиратися, я назвав би XVII століття. Постаттю, на яку варто опиратися, на мою думку, Петро Могила - у релігійному, культурно-політичному сенсі. Про постаті політичні важко сказати, тому що в нас, на жаль, не було сформовано політичну традицію", - сказав кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії Київського національного університету імені Тараса Шевченка Андрій БАУМЕЙСТЕР.
Доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри країнознавства Національного університету "Острозька академія" Петро КУЛАКОВСЬКИЙ переконаний, що в Україні треба спиратися на постати епохи Київської Русі, козацької доби, періоду 1917-1920 років та боротьби УПА за незалежність. "Постаті - київські князі, козацькі гетьмани, починаючи від Наливайка й закінчуючи Калнишевським, він, щоправда, був отаманом на Запорізькій Січі. Я не вважаю, що варто вшановувати російських загальнодержавних діячів, тим паче тих, які в історії українського народу не зробили нічого хорошого (ми знаємо, що Столипін закривав україномовні газети, відправляв українців на Далекий Схід, у Сибір), як діячів, які зробили якийсь визначний внесок в історію України", - підкреслив П.КУЛАКОВСЬКИЙ.
