Про це він заявив в інтерв'ю Forbes.ua.
Зокрема, Н.Фергюсон переконаний, що Україні для просування вперед необхідно використовувати досвід Європейського Союзу. «Сформулюю це так, сказав економіст. - Подивіться на Південну Корею й Гану. У 1950-1960-х роках Південна Корея була такою ж бідною країною, як і африканські країни, та ж Гана, приміром. Але Південна Корея вибрала ставку на сильні інституції, а Гана – ні. Через 50 років перша входить до числа найсильніших країн ОЕСР, а друга – досі тягне жалюгідне існування».
На думку Н.Фергюсона, «якщо в країні не працюють закони, панує корупція, кумівство, відсутній захист прав власності – в цих умовах економічне зростання завжди буде дуже низьким, якщо не нульовим. Іншими словами, для того, щоб країна розвивалася, їй потрібні добре працюючі державні інститути. А навіщо вам вигадувати свій велосипед і самим нащупувати, що працює добре, а що – погано, якщо ось він, стоїть під боком, що вже працюючий – бери та користуйся. Я маю на увазі ту систему інституційного устрою, яка існує в ЄС. Україна може просто «скопіювати» її в процесі євроінтеграції».
Крім того, на його думку, завдання влади – збільшувати кількість людей, які мають власність, збільшувати кількість представників середнього класу.
«Якщо у вас є власність, ви хочете бути впевнені, що у вас її не заберуть, і стаєте набагато активнішими у відстоюванні своїх прав. У тій же Англії процес становлення демократії не відбувся за одну ніч. До XVII сторіччя тут з'явилася достатня кількість людей, які володіли власністю – і які хотіли її захистити. Вони й стали поборниками прозорих правил гри і демократичного процесу. І ось тут, на мій погляд, криється одна з причин проблем. Як багато звичайних людей в Україні володіють акціями, частками в українських компаніях ? Я думаю, дуже мало. Тому одне з головних завдань влади – це збільшувати кількість людей, які володіють власністю, збільшувати кількість буржуа, представників середнього класу», - сказав Н.Фергюсон.
Крім того, він порадив українським політикам, багато з яких – олігархи, «зрозуміти одну просту річ. Вони вважають, що добре заробляють зараз? Вони помиляються. У світовому масштабі вони заробляють ще дуже мало. Якщо вони хочуть сидіти за одним столом із найвпливовішими людьми цього світу, з тими, хто дійсно править бал у світовій економіці, – то вихід у них лише один: лібералізувати економіку. В цьому, до речі, основна відмінність американців – вони відразу претендують на велику частину цього пирога, й тому будують свою роботу так, щоб перед ними не виникало перешкод – таких, які зараз стоять перед більшістю українських бізнесменів».
На думку Н.Фергюсона, «можливості України просто неймовірні. Вона має шанс стати Канадою вашого регіону, багатою країною з величезним культурним потенціалом і продуктивним населенням. Але поки Київ ближче до Аргентини. Аргентина була багатою країною, з фантастичними ресурсами. Але ця країна була відкинута назад поганим державним управлінням, неправильними рішеннями політиків. Рішеннями, які призвели до інфляції, дефолту, волаючої корупції».
Економіст зазначає: «якщо українські політики готові задовольнятися крихітним шматком величезного світового пирога, то можуть продовжувати в тому ж дусі. Дійсно великий, глобальний бізнес ніколи не захоче потиснути їм руку».
При цьому Н.Фергюсон назвав «п'ять речей, які можна реалізувати вже на цьому тижні, й які дозволять наростити темпи зростання ВВП 10% уже наступного року. Всього п'ять нескладних кроків, які в момент дадуть стимул для величезного зростання економічної активності в Україні».
«Перший – радикальна податкова реформа, яка дозволить спростити податки і впровадити однакову ставку податків для всіх, без будь-яких преференцій.
Другий – радикальна реформа ринку землі й надання права власності на неї.
Третій – відділення судової влади від виконавчої, обрання суддів довічно й надання їм повної незалежності від будь-якого впливу ззовні.
Четвертий – проголошення членства в ЄС безальтернативною метою уряду і розробка детального плану, як повністю адаптувати систему управління країною до європейських стандартів, скажімо, до 2017 року. Назвемо це стратегією «Євро-2017».
І п'ятий – повна свобода преси і ліквідація будь-якого контролю за нею з боку держави. Робота медіа – в тому, щоб робити публічними факти корупції, махінацій тощо. Це дозволяє значно покращити ефективність роботи держорганів, та й кримінальну ситуацію в державі».
