Щварценеггер хоче запровадити ПДВ, Тимошенко мріє його скасувати
Отже, ми на порозі чергової спроби податкової реформи. Урядом видано розпорядження. N 859-р від 17 липня 2009 р «Про утворення робочої групи з розроблення проекту Стратегії реформування податкової системи». 23 урядовцям та нардепам, а також міському голові Українки Павлу Козирєву, який віднедавна потрапив до обойми улюбленців прем`єра і який вже встиг засвітитися в якості кандидата в губернатори столичної області, доручено на чолі з першим заступником міністра фінансів розробити дорожню карту податкової реформи. Це не те що спроба номер п`ять, це спроба номер 225, і всі попередні зазнали фіаско. Товстезні томи проектів податкових кодексів в кращому разі збирають пилюку у шафах, у гіршому – вони давно вже піддані утилізації. Однак не ідеї, що рухали їх авторами.
Одна з ключових презумпцій, на які багато хто з політиків хотів би оперти видозмінену податкову систему України – це ліквідація податку на додану вартість і заміна його чимось на кштал податку з продажу чи податку з обороту. Вчені мужі української фіскальної думки, як-от Сергій Терьохін, закликають шукати «паліативчик» і поспішати непоквапом. Ідея Терьохіна – запровадження т.з «зворотнього ПДВ» (reverse charge VAT), коли не продавець, якого підозрюють в несумлінності, а сам покупець переказує ПДВ до бюджету, випередила свій час і загубилася між трьох сосен професійної дискусії.
Показово, що несприйняття українськими політиками ПДВ загострюється, коли вони перебувають в опозиції, і цей «найкорумпованіший з податків» піддається нищивному остракізму. Коли ж противники ПДВ стають на чолі уряду і переконуються, що це гидке каченя вітчизняної податкової системи тягне на собі весь віз доходів, критика пом`якшується. До того ж ПДВ по-українськи – просто знахідка для урядовців. Відшкодування ПДВ в їх руках може бути і кнутом, і пряником.
Тимошенко з Турчиновим ще з кінця 90-х пророкували безславний кінець ПДВ в Україні, і їх консультанти списали не одну гору паперів, обгрунтовуючи необхідність його заміни на інший фіскальний інструмент. Оскільки відмовлятися від передвиборчих обіцянок скасувати ПДВ ще зарано, то в так і незатверджений проект урядової програми «Назустріч людям» було внесено розпливчасту обіцянку зробити співставний аналіз застосування ПДВ і альтернативних фіскальних механізмів, і вже після того визначитися, чи міняти шило ПДВ на мило багатоступінчатого податку з обороту.
Однак експериментувати з ПДВ в розпал бюджетної кризи і виношувати задуми замінити його на пілотний екземпляр нового податку, від якого в світі хтось відмовився, а хтось ще не додумався – це все рівно, що власноруч довбати дірку у днищі човна, і без того переповненого водою. Та й міжнародні кредитори України, напевне, скоса подивилися б на ігри українського уряду з податковою антиматерією.
Тож, навіть якщо новоспеченій Робочій групі і буде поставлено завдання проаналізувати перспективи заміни ПДВ на ідеальний податок, то шкода буде марно витраченого часу і зусиль. Тим паче, що країна, на яку звертали погляди противники податку на додану вартість і на території якої ПДВ не береться, сама починає придивлятися до цього європейського винаходу.
Якщо не всі Сполучені Штати (а мова саме про них), то принаймні Каліфорнія. Бюджетні справи у Шварценеггера кепські – дефіцит у 26 млрд доларів немає чим покрити , а штат розраховується з працівниками бюджетних установ борговими розписками (випущено 153 тисячі IOUs на суму в 682 млн доларів). Шварценеггер теж видав розпорядження на кшталт українського 859-р, і теж створив Робочу групи з розроблення проекту Стратегії реформування податкової системи Каліфорнії. Ця група і видала на-гора пропозицію запровадити в межах штату податок з реалізації за вирахуванням попередньо здійснених закупівель (BNRT, або business net receipts tax). Податок, як свідчить його назва, сплачуватиметься лише суб`єктами підприємницької діяльності. Автори пропозиції запропонували перелік доходів, що не можуть кваліфікуватися як реалізація (повернення боргів, компенсацій з бюджету, емісійний дохід тощо) і виключний перелік витрат, на які дозволено зменшувати базу нарахування податку (передусім закупівля товарів та послуг, безпосередньо пов`язаних з веденням підприємницької діяльності).
Податок з продажу, який сплачують кінцеві споживачі, при цьому в Каліфорнії зберігається.
Чого немає в каліфорнійській пропозиції, так це наміру відшкодовувати негативне сальдо – якщо витрати перевищують реалізацію. Натомість на суму негативного сальдо можна зменшувати базу оподаткування в наступні податкові періоди (до п`яти років).
До всіх бід тамтешнього бюджету (який втричі перевищує український – 124 млрд доларів супроти еквіваленту 43 млрд доларів видатків українського консолідованогj бюджету) ще не вистачало, щоб він перетворився на машину з відшкодування ПДВ. Як це інколи трапляється у деяких державах на околицях Європи.
До речі, наш Мінфін міг би відвідати офіційний сайт своїх каліфорнійських колег, щоб повчитися, як потрібно презентувати громадськості бюджет.
У Каліфорнії бюджетні проблеми ще масштабніші за українські, однак це не дає підстав Шварценеггеру видавати секретні розпорядження про заборону оприлюднення бюджетної статистики.
