Європейський суд з прав людини сьогодні ухвалив рішення у справі "Кабулов проти України", констатувавши порушення державою Україна кількох статей Європейської конвенції з прав людини, зокрема, ст. 3 (заборона тортур), ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість), ст. 13 (право на ефективні засоби судового захисту) та ст. 34 (право на індивідуальні петиції).
Як повідомили кореспонденту УНІАН у прес-службі Європейського суду з прав людини (Страсбург), заявник Амір КАБУЛОВ є громадянином Казахстану, який зараз перебуває в одній із українських установ досудового утримання. У червні 2003 року у Казахстані його звинуватили у скоєнні вбивства і оголосили у міжнародний розшук. Як нагадує страсбурзький суд, вбивство з обтяжуючими обставинами у Казахстані карається смертю.
23 серпня 2004 року А.КАБУЛОВ був затриманий в Україні у стані алкогольного сп`яніння. Зазначається, що спочатку чоловіка помістили до медвитверезника, а потім перевели до міліцейського відділку, де він перебував до 13 вересня 2004 року, поки суд не виніс ухвалу про ув`язнення.
У вересні 2004 року казахська влада надіслала запит до генерального прокурора України, просячи видати А.КАБУЛОВА і запевнивши, що у Казахстані його не будуть страчувати, а натомість забезпечать захист його прав та законних інтересів. Українська влада погодилася екстрадувати А.КАБУЛОВА.
З жовтня по грудень 2004 року мати А.КАБУЛОВА та його адвокат надіслали багато звернень із проханням не видавати затриманого казахській владі і звільнити його, однак результати їх розгляду, як зазначає Європейський суд, досі не відомі.
А.КАБУЛОВ поскаржився до Страсбурга на незаконність його затримання, а також на те, що він не мав жодної можливості оскаржити своє затримання чи отримати компенсацію за те, що його затримали незаконно. Він заявив, що у разі його екстрадиції до Казахстану його життя буде у небезпеці. А.КАБУЛОВ, крім того, скаржився, що українська влада тисне на нього, щоб він відкликав своє звернення до Європейського суду.
В результаті своїм сьогоднішнім рішенням Європейський суд по суті наклав мораторій на екстрадицію до Казахстану для всіх членів Конвенції з прав людини, якщо тільки Казахстан не надасть гідні довіри гарантії безпеки.
Базуючись на доповідях Міжнародної Амністії, доповідачів ООН, Міжнародної Гельсінської Федерації і Департаменту США, суд дійшов висновку, що екстрадиція не порушить право на життя, оскільки діє мораторій на виконання страти і смертна кара замінюється довічним позбавленням волі. Водночас була неспростовна інформація про те, що тортури і погане поводження постійно спостерігаються в казахських в`язницях, а також про погані загальні умови утримання.
Відтак суд прийняв аргумент заявника, що сам факт його затримання як підозрюваного, як в даному випадку, дає достатні підстави для побоювань серйозного ризику бути підданим жорстокому поводженню, що суперечить статті 3 Конвенції.
