Володимир Путін, його найближче оточення, пропагандисти та експертні приспішники, цього разу колись поважний в міжнародних колах "інтелектуал" Сергій Караганов, вкотре витягують карту "російської унікальності" та стратегічної безпеки у світі, погрожуючи цьому світові ядерним божевіллям.

Тематика стратегічної безпеки завжди була важлива для росіян, бо це було статусно, живило відчуття власної значущості. Вони завжди хизувалися "особливою відповідальністю" перед світом, нагадуючи таким чином про статус ядерної надпотуги, адже разом із США вони володіють 90% ядерної зброї у світі. 

Тематика стратегічної безпеки завжди була важлива для росіян, бо це було статусно

Відео дня

При цьому – що важливо для нас – проблематика ядерного роззброєння та контролю над озброєнням давала Росії можливість ув’язати цю тему з якимись поступками, зокрема, й на українському напрямі. Бажання Заходу врятувати світ від можливого Армагеддону завжди давало можливість росіянам сказати: "Ну, не лізьте! Україна – це сфера впливу Росії, ми тут якось самі розберемось". Але зараз це геть не працює. Адміністрація Джо Байдена публічно сигналізує бажання і готовність домовлятися щодо контролю та скорочення ЗМЗ, але лише її. Москва відмовляється від відокремлення цієї теми від інших безпекових питань, куди відносить й Україну.

Тому Путін усіма своїми натяками на тему ядерної зброї намагається повернути старий формат. Навіщо це потрібно? Найперше – щоб нам припинили надавати зброю. Другий момент – щоб з Росією почали рахуватися й не реалізовували план знищення РФ, принаймні у хворій уяві очільників режиму в наявності таких планів сумнівів не має. Отже, "навіщо такий світ, в якому немає Росії?", точніше, немає Путіна, адже: "є Путін – є Росія, немає Путіна – немає Росії".

Путін усіма своїми натяками на тему ядерної зброї намагається повернути старий формат

Втім, тут варто нагадати, яким є ставлення до ядерного шантажу навіть з боку пересічних росіян. Зрозуміло, що Росія не є правовою демократичною державою, і думка пересічного підданого не обходить Путіна, але, як правило, Кремль формує громадську думку перед тим, як щось зробити. Саме задля цього вони "розлюднювали" українців тривалий час, щоб оцей російський нацизм вийшов назовні, а не залишався чимось обговорюваним на кухнях. Тому в цьому сенсі цікавими є результати опитування щодо застосування ядерної зброї в конфлікті в Україні, оприлюднені на минулому тижні Левада-Центром.

Так ось, 86% росіян з цього опитування вважають, що Росія не має застосовувати ядерну зброю в Україні за будь-яких обставин. Лише 10% вважають, що, якщо є в цьому дійсно буде сенс, варто ядерну зброю застосувати. Дві третини росіян вірять, що керівництво РФ не застосує ядерну зброю. Але третина вірить, що Кремль може це зробити. Більше ніж половина, 56%, вважають, що немає ніякого виправдання застосуванню ядерної зброї. А третина вважає, що таке обґрунтування може з’явитися.

86% росіян вважають, що Росія не має застосовувати ядерну зброю в Україні за будь-яких обставин

Усе це важливо, щоб зрозуміти, на якому тлі відбувається продовження ядерного шантажу. Те, що зараз відбувається, та ж стаття Караганова з натяком на те, що треба завдати ядерний удар по території Європи, це намагання вкинути нову нотку ескалації. Чи можна його статтю вважати так званим ядерним сигналізуванням? Поки не зрозуміло. Можливо, це він так вислужується перед Путіним і це його особиста ініціатива. А, можливо, це промацування Заходу в його реагуванні на це православне армагеддонське божевілля.

"Це морально-страшний вибір – ми застосовуємо зброю Бога, прирікаючи себе на тяжкі духовні втрати. Але якщо цього не зробити, не тільки Росія може загинути, а, швидше за все, закінчиться вся людська цивілізація", - пише російський провісник Апокаліпсіа. Фактично, росіяни діють в руслі свого власного, ілюзорного сприйняття Заходу, який "занепадає", "не хоче воювати" і "не готовий" йти по сходинках ескалації до застосування ядерної зброї. Така собі спроба взяти на переляк ("бояришник" в одному флаконі з манією величі): "…зламавши волю Заходу до агресії, ми не тільки врятуємо себе, остаточно звільнимо світ від західного ярма, що тривало п'ять століть, але й врятуємо все людство".

Росіяни діють в руслі свого власного, ілюзорного сприйняття Заходу, який "занепадає", "не хоче воювати"

Після незаконної спроби анексії Криму Путін зізнався, що приводив в особливий стан сили ядерного стримування. Потім періодично були "навчання", різні мультики про те, як російські ракети б’ють по Флориді, як росіяни розробляють нові ракети – "Воєвода", "Посейдон", потім мова зайшла про начебто розміщення ядерної зброї в Білорусі (це взагалі окрема тема)… Але це нічого не дає.

Американці повторили думку, що вони не бачать необхідності змінювати свої ядерні плани. Це нічого не змінює й для європейців. Бо наразі з Калінінграда

так само можна завдати ударів по тих самих цілях. Та й з Криму "Калібри", якби їх не збивала Україна, могли б долетіти до Британських островів…

Росіяни розуміють, що ця війна для них є провальною

Тому найголовніше, що ми маємо зрозуміти з цих заяв росіян, таке. Вони розуміють, що ця війна для них є провальною. Вже навіть до відвертих нацистів та імперіалістів дійшло, що ця війна обернеться занепадом глобальної ролі (якщо така ще залишалася) у кращому випадку, та розвалом Росії – у найгіршому. Нездатність впоратися з "неіснуючою" країною доводить, що Росія не є великою потугою. Що вона технологічно суцільно залежала від Заходу, а після хвилі санкцій – від Китаю. Що російські війська напхані "вундервафлями", котрі на справді такими не є, та й, власне, росіяни не можуть дати їм ради. Що доктрини ведення війн на папері, якими так пишалися росіяни й якими надихалися західні аналітики, нічого не варті, адже військова машина, по суті, якщо не XIX, то середини минулого століття, не здатна воювати, як написано теоретиками.

Раніше Росія шантажувала Захід ядерною зброєю та отримувала певні дивіденди, бо ніхто не хотів з божевільними зв’язуватися. А зараз ми, нашою кров’ю, з допомогою Заходу, показали, що з Росією можна воювати, їх можна бити і перемогти. Фактор наявності у Росії ядерної зброї, звісно ж, береться до уваги, але на Заході усвідомили, що ядерне стримування – це гра в дві сторони.

Олександр Хара, експерт Центру оборонних стратегій