Як повідомляє Центр інформації Української Православної Церкви, посилаючись на голову адміністративного апарату Київської митрополії УПЦ архімандрита Віктора (Коцабу), цього дня православні просять про заступництво і клопотання перед Богом Пресвятої Діви Марії. Хоча це свято і не входить до числа найбільших дванадцяти свят Православної Церкви, проте в Україні з часів Хрещення Русі стало дуже шанованим.
"В історії встановлення цього свята - видіння святого Андрія Юродивого під час облоги Константинополя на початку X ст. У Влахернському храмі, де зберігався омофор - покров Богородиці, молилися за збереження від ворогів жителі міста. В цей час блаженний Андрій Юродивий зі своїм учнем побачили у видінні, як від вівтаря вийшла у оточенні святих Богородиця і свій омофор простерла над тими, хто молився - ніби покрила їх. Це була ознака того, що Божа Матір покриває своєю милістю всіх, хто звертається з молитвою до її Сина, Господа нашого Ісуса Христа. Звістка про чудо рознеслась по місту. Вороги відступили і місто було врятоване. З того часу покров-омофор став символом опіки і заступництва Пречистої", - зазначає отець Віктор.
За його словами, особливе шанування Покрову Богородиці починається з ХІІ ст., при князеві Андрієві Боголюбському, який збудував Покровську церкву на річці Нерль. На території України найстарішою церквою, яка присвячена Покрову, є Покровська церква в селі Сутківці Хмельницької області, зведена у 1467 році як фортеця.
"Свято Покрову для козацтва вважалося престольним - головним. Наші славні запорожці збудували на Січі церкву на честь Покрову з іконою її Покрову. На іконі над Пречистою Богородицею був надпис: «Ізбавлю і покрию люди моя...», а від запорожців, що під іконою була простягнена стрічка вгору до Божої Матері з написом: «Молим, покрий нас чесним Твоїм покровом і ізбави нас от всякого зла». Козаки стояли на захисті віри православної, постійно перебували в небезпеці і тому покладали усю свою надію на Бога і молилися до Богородиці, щоб вона захищала їх від несподіваної смерті", - розповів монах.
"Козаки настільки вірили в силу Заступництва Богоматері і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрову, що впродовж століть в Україні воно отримало другу назву -Козацька Покрова. Історія нашого народу пам'ятає багато чудесних випадків допомоги Божої Матері, передусім під час нападу ворогів на нашу землю", - нагадав отець Віктор.
Також він розповів про те, що у народі вважається, що свято Покрову ознаменовує засинання природи та вкривання землі на зиму. «Прийшла Покрова - на дереві голо». «Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду - льодом, а дівчат - шлюбним вінцем».
У Західній Україні до свята остаточно поверталися всі пастуші отари з полонин і завершували останню мандрівку чумаки. Тому й казали: «Прийшла Покрова - сиди, чумаче, вдома».
Також, це свято було днем милосердя. Готуючись до зимових холодів, наші предки обов’язково допомагали бідним родичам і сусідам. Зазвичай напередодні урочистостей чоловіки ходили по дворах і лагодили дахи будинків, де жили самотні старі, вдовиці та сироти - «щоб щастя їх частку від біди накрило». Жінки вдягали сиріт. Наші предки вірили, що того, хто на Покров одягне сироту, не залишить Божа Матір і його діти й онуки "в сорочці", щасливими, народяться.
